Герасим’юк Василь – На весіллі

Малий у вишитій сорочці,
він заглядав під всі столи.
Гонорний був, бо старші хлопці
уперше в хованки взяли.

Та надійшла найбільша радість:
настала і його пора,
бо випало йому ховатись.
Йому – ховатись! Гра є гра.

Малий у тлумі многолюднім
тихцем прокрався до музик
і заховався там за бубном –
о, він облюбував тайник!

Музика грає – танець має
свій гик і тик, а він принишк:
того чекає, хто шукає.
А хто? Хай погукає лиш.

На співи танці завернули,
за північ гамір завернув…
Невже ніхто?

Невже забули?

І спати сором.

І заснув.

Коли музика стихла, стухла,
його помітили. Котрийсь
із хлоп’яків прибіг

І з кухля

Води линув.

“Устань і вмийсь!”

“Чи, може, цицьки хочеш? Мами
заждався?

Хай ховає в міх!”

І я побитий був словами
отих бешкетників малих.

І за слізьми, як за стіною,
я затремтів од тих образ, –
мов потішались наді мною.
А він

Спросоння

Усміхавсь.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Герасим’юк Василь – На весіллі вірш.