Герасим’юк Василь – Де ті царі, що підуть з пастушками

Схожі вірші:

1. Герасим’юк Василь – Над нами інший лік епох Над нами інший лік епох, душі і праху. Ми світ поділимо на двох. Безмежжя – птаху. Мені – в узорах давніх меж – поля-полотна. В […]...
2. Степан Руданський – Три царі Циган, русин, третій лях Про те говорили, Якби царство хто їм дав, Що б вони робили. Циган каже: “Якби так Моє царство було, То такого […]...
3. Герасим’юк Василь – На весіллі Малий у вишитій сорочці, він заглядав під всі столи. Гонорний був, бо старші хлопці уперше в хованки взяли. Та надійшла найбільша радість: настала і його […]...
4. Тарас Шевченко – Царі Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас Та, як бувало во дні они, Возвисили б свій божий глас До оди […]...
5. Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева й світила, заховавшись у кущі. Ще […]...
6. Герасим’юк Василь – Є стіни, стеля Є стіни, стеля. Вже заходь до хати. Нема підлоги – вигадать не зміг. А на стіні припала божа мати до ніг месії. До пробитих ніг. […]...
7. Герасим’юк Василь – Ранкова пастораль Розвиднювалось. Ми пішли косити за грунь. А нам навстріч несли трембіти чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. Та ранкова тиша, Коли трава […]...
8. Герасим’юк Василь – Апостоли Спинився. І мить, може, мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, Ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські мужі. Вони просто близько стояли, […]...
9. Герасим’юк Василь – Маріє МАРІЄ, за мертвими виють пси. Так виють, ніби за тими, що вмерли у всі часи, й між ними – ми. Не за ними. На сивому […]...
10. Герасим’юк Василь – першого зову вівчаря Першого зову вівчаря і не тільки тому що над ним сіяла зоря двадцять століть тому Що був першим кому благу ангел вість передав а тому […]...
11. Герасим’юк Василь – Те найменше звіря Те найменше звіря, що в смереках проскаче, та найменша зоря, що на сіні заплаче, Те найменше маля, що хлюпоче в потоці, та найменша земля з […]...
12. Микола Вінграновський – Сонет Зоря над містом піднімає весла. Зоря чекає, доки тиша скресне, Доки присплять дівчата свої весни, Доти зоря над містом не шелесне. Зоря над містом зібрана […]...
13. Герасим’юк Василь – Десять літ Ну, звісно, було товариство, Круті походеньки… Ну, звісно, отак і було: Загули – загуло. А їхні нічки молоденькі Й чічки солоденькі – Ну, звісно, банальна […]...
14. Семенко Михайль – Гора Жовтих Лілій Скажи – ти не забула гору Жовтих Лілій І до болю зелену полонину? Коли перебули найпоетичнішу з ідилій І клялись кохати до загину? Сонце, сонце, […]...
15. Герасим’юк Василь – Неправда, що деспот засліпить поета Неправда, що деспот засліпить поета, й поета, який прикривав криваву стіну, як барвиста верета, бо в того поета у грудях трепета – він душу чужу […]...
16. Микола Хвильовий – “Та невже ніколи не забуду…” Та невже ніколи не забуду Ці шляхи, цю тирсу, широчінь, Не заб’ю в собі зміюку люту, Що хитренько про степи сичить? Як орган в костьолі, […]...
17. Герасим’юк Василь – Дощ на світанку стих Дощ на світанку стих, Але за мить Вія перейшов у вариво огненне. Сполохано ти горнешся до мене, а я тебе не можу захистить… Усе – […]...
18. Герасим’юк Василь – Ніч то вельможна, то тривожна Ніч то вельможна, то тривожна, то осоружна, то острожна, то химородна, то хмільна. Невже і ця тривога ложна? Любить чи вижити не можна. Нехай болить […]...
19. Герасим’юк Василь – Пси Юрія Змієборця Ми закопувались доти, доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева і стали над нами. А потім прийшли пси і вили над нами. А […]...
20. Василь Стус – Невже ти народився, чоловіче Невже ти народився, чоловіче, щоб зазирати в келію мою? Невже т в о є життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою на […]...
21. Герасим’юк Василь – Восени, наприкінці 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, коли залишаємося удвох. Не можу тебе обняти, […]...
22. Тарас Шевченко – Сонце заходить, гори чорніють Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, […]...
23. Герасим’юк Василь – Приснилися вірші 81-го Любові Голоті Приснилися вірші 81-го. Згадалася кожна пора того року так, як жодна інша. Згадалися тижні і дні віршів і рядків. Та забулися навіть місяці, […]...
24. Василь Стус – Я знав майже напевно Я знав майже напевно, що вiн обiкрав моїх друзiв, зробив нещасною мою матiр, а дружину призвiв до сухот. I сповнений рiшучостi, я подався до нього […]...
25. Герасим’юк Василь – Сувеніри Ти що заробив на сухій різьбі? Те, що заробляв на своїм горбі. Замало тут інкрустацій. Якщо ти розумний – Союз велик – куди і не […]...
26. Герасим’юк Василь – Коса Я сказав собі так: “Ти не зодчий цих стін. Ти народжений жінкою в муках, ти син нерозумний, що падав і падав”. І було мені так: […]...
27. Герасим’юк Василь – Щороку Щороку сивими осінніми досвітками ми із’їжджалися у Косів на торги. На другу богородицю ми сходили з полонин, а в неділю сідлали коней і сивим осіннім […]...
28. Олесь Гончар – Маріння Це було десь – Байдужі пожежі, ніч, канонада. Доблесть, як епос. І зрада. І ліс, просякнутий кулями ввесь. Це було десь. Шмигнули в деревах чужі […]...
29. Герасим’юк Василь – Гой Великий ворожбит живе в Карпатах. Він ще живе. Його назвали – Гой -. Він ще не має права помирати – хай світ не той. Хай […]...
30. Герасим’юк Василь – Якщо в дальньому зимовому лісі Якщо в дальньому зимовому лісі чути серед ночі тихий дівочий спів, значить, там є школа, в якій вчаться дівчата. Невже в тому лісі не стріляють […]...
31. Василь Симоненко – Жорна Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. Каміння клацало зубами в жорнах, жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, а […]...
32. Герасим’юк Василь – Зимувала у стайні між овець білих Зимувала у стайні між овець білих, серед білих і сивих. І носила отаву і на хвою стелила, над ягням голосила. А сніжок задихався, на грудях […]...
33. Герасим’юк Василь – Зронила шиття Зронила шиття і навіть не глянула долі. Про нитку найтоншу не знає найтонше єство. І чорна коса, як ворон на Марсовім полі, паде на шитво. […]...
34. Герасим’юк Василь – Друге послання Дмитра з Кутів до галичан Я прочитав Книгу Мертвих, кажу: Країна мертвих старша від країни живих, там немає Галичини, там нема героїв, дарма ваші герої все забрали з собою. Невже […]...
35. Герасим’юк Василь – Кілька хвилин першої світової “То не змія, то черв. Тут багато такої нехарі. А гадину зараз ви уздрите”, – сказав брусиловцям сліпий і засвистів. Ще не чули вояки такого […]...
36. Леся Українка – Свята ніч В темну ніч ми зібрались громадкою йти так поважно, немов у пригоді мали стати кому, а проте без мети, ми дивились на зорі, та й […]...
37. Микола Хвильовий – Клавіатурте Клавіатурте розум, почуття і волю – клавіатурте! Шукайте метрополію свідомого життя. Собака почуває проміння сонця, а ти – о чоловіче – ти знаєш блиск байдужих […]...
38. Герасим’юк Василь – Досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, і все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, стара, сліпа залежність […]...
39. Герасим’юк Василь – Не відав, ні, той вершник, хто і нащо Не відав, ні, той вершник, хто і нащо збивав його на землю, як в кіно. Чекала ти його, дітородяща. На пагорбах білила полотно. Я знаю: […]...
40. Павло Глазовий – Страшні знання Прийшов студент четвертий раз складати сопромат. Хвилин п’ятнадцять щось молов – і все було не в лад. Професор мовив: – Ну, гаразд, поставлю трійку вам. […]...