Асфальт в жагучих обіймах сонця
важко дихає, вгинається під ногами.
Дерева з обтятими віттями –
каліки дерева.
Квіти, закуті в бетон,
позбавлені пахощів квіти.
Люди, уярмлені Молохом,
Загнані в щільники люди.
Золоті Ворота шляху,
обтятому з обох боків.
Загратовані Золоті Ворота
на шляху, що веде в нікуди.
Увійдеш з одного боку –
вийдеш в нікуди,
Увійдеш з другого боку –
вийдеш в нікуди.
Хтось побудував Ворота
з пелюстків Сонця.
Витікали з Воріт дороги – промені
до всіх країв та народів.
Хтось перетяв дороги,
перегриз хтось жили на руках Сонця.
Стоять загратовані Золоті Ворота
на шляху, обтятому з обох боків,
раною на тілі Матері,
болем у моєму серці.
Золоті яблука котяться по рівчаках,
вимитих кров’ю.
Золоті яблука без зернят.
Бо висохла криниця,
І поливаємо Яблуню кров’ю.
А кури несуть яйця без жовтків.
А ще кажуть, що скоро нестимуть виливки.
Бо висохла криниця,
і напуваємо курей кров’ю.
А Півень клює золоті яблука,
Золоті яблука без зернят.
Клює і дивиться одним оком
на золоті яблука,
а другим – на Золоті Ворота.
Клює і кукурікає вовчим голосом.
1970 рік
Схожі вірші:
- Микола Вінграновський – Золоті ворота 1 Підіймаються грози на тлі вечорів, У тих грозах серця позливались з громами. Блискотять паровози в очах матерів, Рвуться сльози на крила, узяті вітрами, І […]...
- Анатолій Лупиніс – Покритка Тарасе, батьку, підійми чоло. Поглянь на свою милу Україну. Немало зим і весен відгуло. І пил покрив прабатьківську руїну. Кривавий пил. Ні, ні, не спали […]...
- Анатолій Лупиніс – Моя повстане Україна Моїм милим дівчатам, дбайливим помічницям, патріоткам, Корпус Волі Під скрес Московської руїни, Під лицемірство каяття Моя повстане Україна До віковічного буття. Кайдани, що в кремлях […]...
- Анатолій Лупиніс – Ми випрягли волів Ми випрягли волів, перевернули плуга, Сідлаємо коней та гостримо списи. Відкинули жалі, згадали всі наруги, Прости нас, Господи, помилуй і спаси. На скресі двох світів […]...
- Павло Мовчан – “Стукають краплини золоті в шибки…” Стукають краплини золоті в шибки, лопотять двокрило вікна на боки. У струмочку тихо блискавка цвіте, листячко ж у неї, видно, золоте. Миттю обшугалось, знову зацвіло, […]...
- Леся Українка – “Якби оті проміння золоті…” Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу, – в ній все було б ясне – і […]...
- Микола Руденко – На битій дорозі підкова лежить На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. Над вербами тягне димком від […]...
- Оксана Лятуринська – Важкі киреї, золоті * * * Важкі киреї, золоті далматики та оловіри, і княжі корзна, і щити, ножі, списи, мечі, сокири. Ковтки, підвіски. Барми й гривни. І соболі, […]...
- Павло Мовчан – Вечірнє (З циклу “Золоті ключі”) (З циклу “Золоті ключі”) Де ж ти журно, круче, крячеш, що тебе я і не бачу? Чи від поклику відстав, чи всотала висота? На вустах […]...
- Павло Мовчан – Ворота любові і смерті (Гортаючи альбом Джакомо Манцу) 1. Так, ніби слово вимовилось щойно і в звуки “світ” утіливсь раптом зміст, а сонячне узгодилось із чорним, мов шлях натрапив, […]...
- Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті Ти живеш у далекому білому місті, на високому поверсі, твій будинок примітний : там неоновий напис холодним світлом видніється вдень чіткими літерами з газети, вночі […]...
- Олена Теліга – Вірність Від сонця свят і непогоди буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби, Які дає мені моє полуднє. Скарбницю ту ти […]...
- Павло Глазовий – Золоті руки Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. […]...
- Павло Мовчан – Золоті копальні На заході скарби золочені вогніють, їх щойно добули з копалень літніх днів; жарини ластівок, в повітрі безліч ліній прокресливши, згасають в осмерклій глибині. Скресають плями […]...
- Павло Мовчан – Нічний гість З губ знявши усміх, мов каблучку, він без потайності сказав, що вчора селезнем літав, та хтось в крило йому улучив – бо раптом рану показав… […]...
- Адрієн Річ – Причетність (в перекладі Марти Тарнавської) Relevance (That erudition…) Як станути віч-на-віч тій ученості Писали відповідь нам критики питання були нашими Рамена, груди що прокидаються в холоді І йогурту горня опівдні […]...
- Леся Українка – Мій шлях На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирий серденьком вітала: “Самій не […]...
- Мозолевський Борис – Коні і місяць Сиві коні на оболоні Ходять присмерком попід яблунями. А вуздечки на них шовкові, А на спинах у них білі яблука. Каже кінь до другого: – […]...
- Микола Вінграновський – Ще під інеєм човен лежав без весла Ще під інеєм човен лежав без весла, Ще не скреснув мороз, далина не воскресла – З того боку снігів задиміла весна, Білим димом снігів засиніло […]...
- Максим Рильський – Яблука доспіли Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду – і може більше не прийду. […]...
- Павло Мовчан – Братські зусилля Ворота в небо знають тільки птиці, і погляд вгору можна не підносить. Знайшовши отвір в безвість у криниці, послухать можеш, як вода голосить… Колись всім […]...
- Микола Руденко – Зоря-полонянка Раніш мороз нагнав на птаство страху, А нині дощ берези полива. У бочку із казармового даху Накапала водиця дощова. Чому ж оця деталь упала в […]...
- Микола Руденко – Філософе з чарівними очима Філософе з чарівними очима, Із добротою в глибині зіниць! Ще є в нас, люба, крила за плечима, Що не дозволять нам упасти ниць. Я стільки […]...
- Андрій Малишко – Моєму батькові Усе пам’ятаю, ніщо не забуто, Дитинство моє вітряною порою, Німецькі снаряди вигукують люто, Зима завива за крутою горою. Обтесаний півник на новій ворітні, В дворі, […]...
- Герасим’юк Василь – Сивнющу гілку яблукату Сивнющу гілку яблукату ти ненароком відчахнув – до себе притягав – почув слабенький тріск, немов крізь вату. Немов шепнула: “Відійди. Упасти дай на землю в […]...
- Іван Франко – Народна пісня Глянь на криницю тиху, що із стіп могили Серед степу сльозою тихою журчить; В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить, І промінь сонця миєсь […]...
- Євген Маланюк – З “Євангелії піль” Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і скрути, Мої грішні, бездушні слова,- […]...
- Павло Мовчан – Бетон На попелище власних літ і на спустошене дворище щось надить… надить… Пам’ять, рід? Чи здичавіле гробовище? Скрізь лобода та кропива, якась чужа трава – в […]...
- Павло Глазовий – Гроші треба берегти Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу? – Я уміло, – каже той, – грошенята трачу. Научився відкладать гроші помаленьку. Хтось купує коньячок, я […]...
- Мозолевський Борис – Червень І не жона, й не наречена – Ішли степами без доріг. І божевільні квіти червня Тобі тулилися до ніг. І яструб довго плив над нами,- […]...
- Вірш Лесі Українки – Тиша Морська В час гарячий полудневий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце. Певно, се країна свiтла Та злотистої блакитi, Певно, тут не […]...
- Вірш Івана Франка – Твої очі, як те море Твої очі, як те море Супокійне, світляне; Серця мого давнє горе, Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні, А […]...
- Павло Мовчан – З циклу “Натура” 1. Голос лісу Затамувавши подих, увійшов, стіну розсунув, тишу розпечатав – і лопнуло повітря, наче шовк, нараз відкривши темряву горбату. Сочився дим крізь тріщину в […]...
- Володимир Сосюра – Бабине літо Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання і згортає свої прапори. На […]...
- Семенко Михайль – Шукачам щастя Ви, що шукаєте щастя І ви, що вбачаєте у ньому привид. Справа в тому, що вам важко розібраться І тому так багато кривд. Люди, ви […]...
- Микола Вінграновський – Щока та тінь, та тінні очі Щока та тінь, та тінні очі, І ми самі на самоті… І дощ цілує опівночі Кульбаби очі золоті. Десь кінь ірже – його не чути, […]...
- Павло Мовчан – Казка Хто-не-хтось, де-не-десь, з деякого царства стрілку висмикнув з небес, мов пір’їнку з пташки; хтось чомусь її узяв, щось чомусь згадавши, рушники комусь хтось ткав, душу […]...
- Мозолевський Борис – Біла Церква Вечір був, та ще не смеркло. Край дороги паслись коні. Проїздили Білу Церкву – їли яблука червоні. Світ стояв такий прозорий, Аж зітхали луки сині! […]...
- Герасим’юк Василь – Запахли яблука у сіні Запахли яблука у сіні – на молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік не розшукати. Губити щось, як […]...
- Максим Рильський – Зимове шкло Так сумно, так без краю сумно. Усе скінчилось. (Чи й було?) Дивлюсь недвижно і бездумно Крізь зимове морозне шкло. В цю ніч ясну все зрозуміле, […]...