Тодось Осьмачка – Сучасне місто лжеязиче

Сучасне місто лжеязиче
Мій дух відкинуло у тінь
За те, що небо вічно кличе
Його на дальню височінь;

А люд, у злочинах упертий,
Ушанував мої жалі –
І я, щоб і голоду не вмерти,
Пеньки корчую на селі;

Аби воли спочити з плуга
Ревли на той бік під бичем:
Бо тут у їх шалена туга
З очей струмками потече;

А я ж сьогодні, я вже нині
Жадаю плакати, як віл,
Десь у захованій долині
І від столиці, і від сіл.

Але не маю сліз і змоги
Оплакувати супокій,
Який не тільки руки й ноги
Спотужнює завжди до дій,

А й душу, мріями живу ще,
Сповняє міццю – гнів нести,
Віддячити селу найдужче
І, може, місто заклясти!..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Тодось Осьмачка – Сучасне місто лжеязиче вірш.