Тодось Осьмачка – Загадка

В-ці К-б

Коли зблисне річка в рогозі,
під сонцем ринучи в стави,
я босі ноги згадую в грязі,
що мовчки бачили і ви.

І відвертаюся лицем від плес,
де й сонце соромом стає,
бо ви його з водою, як з небес,
у серце занесли моє.

Тодось Осьмачка – Загадка вірш.