Скляні очі кам’яниць,
над ними чола балконів,
рійний, стрійний танець
світла красок, тонів.
О місто, місто, місто –
гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто –
задимлене в неба блакить
Алмазними зіницями вітрин.
Очі скляні кам’яниць,
над ними шильди, фасади,
мінливий реклам танець
пестить трійлом принади.
О місто, місто, місто –
гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто,
розбавлене рельєфами вітрин.
Отак глядіти в ваші прозорі шиби.
О прямовисні озера закляті:
чи се плюскотять срібні риби,
з місячного сяйва натяті?..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Так добре глядіти в ваші безплямні
Шиби.
О скорбе, перерізана площиною
Вітрини,
В дощі рефлексів розцвіли казок
Гриби,
Шоколадові дрібні мелюзини…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
По тисячкрать пристрасні очі
Водять по вас трус,
Та ви хіхочетесь рожевими
Лампами.
По тисячкрать вдаряєте цілунками
Спокус
Мерехтливі, в блиску злив
Спокусливі плями.
В жоржети, шовки, брокати,
Крепдешини
Убрані цвітів кльомби,
вічно всміхнені дерев’яні
Манекени,
Квадрати, прямокути, ромбоїди,
Ромби.
Очі скляні кам’яниць,
рельєфи, шильди, фасади,
блідий місяць-каганець,
ярких ліхтарів громади.
О місто, місто, місто –
гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто,
Кричи квадратами вітрин.
Кам’яниць скляні очі,
сном зашуміли будуари,
виллялись темні тіні ночі
на сквери, парки, тротуари.
О місто, не треба лякатись
Її конклюзій.
О місто, тебе прощають на добраніч
Вітрини брязком жалюзій
(1 votes, average: 5,00 out of 5)