Степан Руданський – Шляхтич

Мша кінчилась у костьолі,
Люд порозсипався,
У костьолі тілько шляхтич
Убогий зостався.

Та ще десь за образами
Захристиян лазить,
То святих там заслоняє,
То в них світло гасить.

Обдивився кругом шляхтич –
Не видно нікого,
Та живенько, де Антоній,
Припав до святого:

“Błagam cię, człowieczku święty!
Błagam cię, Antoni!
Podaj, serce, mnie pieniędzy,
Niech ja kupię koni!” *

А тут йому з-за святого
Грубий голос чути:
“Nie dam, nie dam dla gałgana,
Nie dam i na buty! ” **

І в минуті бідний шляхтич
На ноги схопився,
Подивився на святого,
Ближче підступився.

“Dałeś, nie, Antoni święty,-
Каже до świętego.-
Tylko nie kpij – jestem szlachcic,
Nie pozwalam tego!” ***

___________________________
* Благаю тебе, святий чоловіче,
Благаю тебе, Антонію!
Дай, серце, мені грошей,
Я куплю коней! (польськ.) – Ред.
** Не дам, не дам негідникові,
Не дам і на чоботи! (польськ.) – Ред.
*** Дав ти чи ні, святий Антонію, –
Каже до святого,-
Тільки не глузуй – я шляхтич,
Не дозволяю цього! (польськ.) – Ред.

Степан Руданський – Шляхтич вірш.