Степан Руданський – Чи далеко до неба

“Що п’ять верстов – то й коршомка,
Нічого й лічити,
Бо п’ять верстов як проїдеш,
Треба й відпочити.

Ото їдуть із ярмарку
Двоє господарів,
У каждого віз порядний,
Воликів по парі.

Їдуть собі помаленьку,
Грошенята мають,
Полягали на соломі –
Та й думу гадають.

Далі їден пробудився
З глибокої думи,
Повернувся на соломі.
“Чи спиш,- каже,- куме?”

“Що говориш?” – другий каже.
“Чи спиш, я питаю”.
“Та не сплю ще,- каже,- куме,
Тілько що дрімаю!”

“Не дрімай же на годину
Та глянь против неба,
Скілько б верстов так до неба
Проїхати треба?”

“Та бог його святий знає
І добрії люди…
Я думаю, що не більше,
Як п’ять верстов, буде”.

“Гуттю, куме!.. Та се баба
Тобі набрехала…
Та якби п’ять верстов було,
Там коршма б стояла!”



Степан Руданський – Чи далеко до неба вірш.