Степан Руданський – Той, що над нами

Стоїть козак коло груші
Дівку підмовляє.
А дівчина, як калина,
Полум’ям палає.

Зчервоніло повне личко,
Відскочили груди…
Отак дала б, та боїться,
Що то послі буде.

“А що, – каже, – як я буду
Дитиноньку мати?
Хто пригорне сиротину,
Буде доглядати?”

Козак жваво обіймає
Дівчину руками.
“Не журись, дівчино, – каже, –
А той, що над нами!..”

А із груші старий батько:
“О бісова мати!..
То ви будете робити,
А я годувати?!”

Як почули молодята –
Та від батька в ноги:
Дівча в хату з переляку,
Козак – за пороги…



Степан Руданський – Той, що над нами вірш.