* * *
Важкі киреї, золоті
далматики та оловіри,
і княжі корзна, і щити,
ножі, списи, мечі, сокири.
Ковтки, підвіски. Барми й гривни.
І соболі, білиці й куни.
І згуки рогу переливні,
й гучні від перегонів луни.
Розгонисте небесне грище,
все довше, ширше, глибше, вище.
Є лицарству де погуляти
і хист і силу показати.
А пугар з золота тяжкий
по вінця повниться медами,
він із руки і до руки
кружляє хмільно за столами.
Олег. Ольгович Ярослав.
Як не пізнати Святослава?
Щит ясний – сонце, очі – став,
а обіч його – ратня слава.
Роман. Данило. Осьмомисл.
Тобі все лицарство шановне –
хоч шапку скинь і уклонись –
і йде злот-пугар заздоровно.
* * *
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Оксана Лятуринська – Щастя згублені ключі Щастя згублені ключі. Якби їх знайти хутчій! Пошукати в лісі, в полі, запитать, зустрівшись, Долі: “Ти горою, Доле, йшла, чи мої ключі знайшла з золотими […]...
- Оксана Лятуринська – За око – враже око * * * За око – враже око, оселя – за оселю! Благословляйте келих, де хміль нуртує соком! За око – враже око! Одному з […]...
- Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві Був стрункий, неначе ясень, гарний, мов царенко. Де наш красень, де наш красень? – Вмер, вмер молоденький! Ой не вмер він, ой не вмер він […]...
- Оксана Лятуринська – Волинські буколіки У луках гра сумна сопілок. Хіба пашня зросла безсило? Чи між пшеничних, житніх піль вродились колоси сліпі? Чи корінь вітер-сонце сушить? Чи не справдився сон […]...
- Оксана Лятуринська – Не знаю, як це почалось Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини зацвіли, джерела срібло розлили, і […]...
- Оксана Лятуринська – Один лишився сам на сам * * * Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, і туга – подругою дням. Отак натрапити […]...
- Оксана Лятуринська – На озера на глибокі * * * На озера на глибокі залюбки виходить лебідь, а орел ширяє в небі, а орлу подружить сокіл. Із країн південно-синіх, із країн лише […]...
- Оксана Лятуринська – Устами славлена * * * Устами славлена стріла стужавлена. Хвалена, хвалена, в отруті калена! Стріла окрилена, стріла доцілена. Кров’ю гартована стріла значкована. ***...
- Оксана Лятуринська – Створив ти землю, оболоки * * * Створив ти землю, оболоки й людину дотиком і дихом, чинив добро і діяв лихо, ти повнив дні й вершив ти роки. Являвся […]...
- Оксана Лятуринська – І знову цілу ніч верзлося * * * І знову цілу ніч верзлося: біжу зацькований, мов звір, і слід кривавиться на росах, і піт рудий туманить зір. І знову бачу […]...
- Оксана Лятуринська – Зуб, ратище, копито, пазур *** Зуб, ратище, копито, пазур. Тут муж ішов на силу вражу. Сурмив тут мамут. Тут ведмідь печерний вів кошлатий слід. Кружляв тут яструб в яснім […]...
- Оксана Лятуринська – Ліси ловитв! Опійні ночі! * * * Ліси ловитв! Опійні ночі! Звір затремтить, птах затріпоче. Непевен час ані барліг, ані відбочини доріг. Вогні запалять хтиво очі. Хижак напружиться, і […]...
- Оксана Лятуринська – Ти ще не вмер, ти ще не вмер! * * * Ти ще не вмер, ти ще не вмер! Через розбурханий Дністер з Дніпра ти видибаєш, Боже! Впадуть долів боги ворожі. Перед лицем […]...
- Павло Глазовий – Золоті руки Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. […]...
- Микола Вінграновський – Золоті ворота 1 Підіймаються грози на тлі вечорів, У тих грозах серця позливались з громами. Блискотять паровози в очах матерів, Рвуться сльози на крила, узяті вітрами, І […]...
- Анатолій Лупиніс – Золоті ворота Асфальт в жагучих обіймах сонця важко дихає, вгинається під ногами. Дерева з обтятими віттями – каліки дерева. Квіти, закуті в бетон, позбавлені пахощів квіти. Люди, […]...
- Павло Мовчан – Золоті копальні На заході скарби золочені вогніють, їх щойно добули з копалень літніх днів; жарини ластівок, в повітрі безліч ліній прокресливши, згасають в осмерклій глибині. Скресають плями […]...
- Леся Українка – “Якби оті проміння золоті…” Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу, – в ній все було б ясне – і […]...
- Павло Мовчан – “Стукають краплини золоті в шибки…” Стукають краплини золоті в шибки, лопотять двокрило вікна на боки. У струмочку тихо блискавка цвіте, листячко ж у неї, видно, золоте. Миттю обшугалось, знову зацвіло, […]...
- Павло Мовчан – Вечірнє (З циклу “Золоті ключі”) (З циклу “Золоті ключі”) Де ж ти журно, круче, крячеш, що тебе я і не бачу? Чи від поклику відстав, чи всотала висота? На вустах […]...
- Микола Вінграновський – Оксана І спродалась, й скупилась, та й додому, Окрай дороги стежкою собі… А на обличчі тихомолодому Цвітуть два маки тихомолоді. В одній руці корзина базарова, І […]...
- Микола Вінграновський – Тополя Коли засне, немов дитя шалене, Глибоке місто неспокійним сном, Вона приходить здалеку до мене І шелестить до мене під вікном, Щоб повертався я на Україну […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Життя по грецьки біос Овес, метелики і присяги коханців. Весна закрутить хмільно веретена травня. Лисиці, куни і дівчата вранці виходять мити очі в буйнолозих плавнях. Годинник сонця квітам б’є […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Зельман Закрутився світ безкраїй, зелень на землі й на небі. Ой, дівчатам заплітають у волосся сонця гребінь. День зелений, день хрещатий, герці радісних лошат. В пісні […]...
- Павло Мовчан – Евакуація Був день, що ні змісту йому, ані форми, зрівнялась з землею розбита платформа, і потяг розмивчатий парою жбухав, колеса гриміли об рейки над вухом. На […]...
- Руданський Степан – Олег – князь київський* I Не у гості, а на кості Ходили козари 2. Та не пиво ж і їм буде, А кров та пожари! Вже зібрався Олег віщий […]...
- Павло Мовчан – “Квадрат супокою…” Квадрат супокою і тиші квадрат, І втиснутий сон у місячні стіни, А тиша надворі стоїть на колінах І зорі, мов книги, читає підряд. Ти руки […]...
- Валєнтіна Сінкєвіч – Філядельфія (в перекладі Марти Тарнавської) Валентина Синкевич Филадельфия (Прямо с неба свисают стены…) Просто з неба звисають стіни, дерева всі зійшлись до ріки. Простягнута жестом гостинним бронза Вільяма Пенна руки. […]...
- Микола Руденко – Ранкова молитва В плавнях світанкової пори Ляж у трави – не дихни, замри. Дух конвалій плине у гаю. Дятел силу пробує свою. Бурий, мов над озером туман, […]...
- Павло Мовчан – “Синиця в волоссі…” Синиця в волоссі… А де ж їй гніздитись, скажи? Мороз перепалює ліс на вугілля, повітря клинцюють лискучі сталеві ножі, та прорізи враз засипаються сіллю. Скажи […]...
- Олесь Гончар – Землячка В країні скелястій, Країні убогій, У горах високих, Найближче до Бога, Де жити не хочуть і сірі тумани, Де тільки гуляють Вітри та бурани, Та, […]...
- Павло Мовчан – Будяки Примарні, сухі, прямостійні, незламні пробились крізь товщі дощів та снігів… Як свідчення вічні чи спогади давні, вичісує вітер насіння з голів. І літо згорнувши у […]...
- Микола Вінграновський – Ще молодесенька Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило Її ще серце під вікном любові. І от вона співає “Подоляночку”, Ї, над кульбабами співаючи, літа… Із відрами по березі […]...
- Ольжич Олег – Пророк Не сняться літа дитинні, Не маряться дні юнацькі. Дівчата з горбів зелених Давно не сходять до танцю. Давно не збирають смокви, Не душать важкі виногрона. […]...
- Леся Українка – Lied ohne Klang Якби мої думи німії Та піснею стали без слова, тоді б вони більше сказали, ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії На струни […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Балада провулка Де, заламавши руки сині, рятунку кличе ніч намарне, колишуться п’яниці й тіні біля кульгавої ліхтарні. Блакитним квітом похилившись, ліхтарня, мов лілея в’яне, і світ недійсний, […]...
- Семенко Михайль – Сіренний ранок Пейзажі такі задумані Тіні такі тонкі Фарби важкі в тумані І луни гудкі. За брамами опурпуриться Сіренний ранок І почне журиться Од нічних співанок....
- Семенко Михайль – Зима Сніг спадає і скрізь так біло Ніби тіло Лебідки білосніжної Прозорий вітер з біловіт На цілий світ Скидає плями дивовижні. Усе іскриться все кружляє І […]...
- Леся Українка – “Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?” Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись? Чи то вони всі вже, мов літні дощі, розточились? Чи, може, вони розійшлися в осіннім тумані І висять […]...
- Павло Мовчан – “В зіниці зневірені, сестро-любове…” В зіниці зневірені, сестро-любове, вп’ялись колоски чи луската полова: не бачу тебе, хоч крізь тебе дивлюся; минається літо, і я проминуся… Руками, губами, словами-медами… Зостанеться […]...