“Кров твоя – рубін коштовний,
Кров твоя – зоря світання,
Кров із серця для поета
Надгорода і придбання”.
Так поету люди кажуть.
Звик він вірить у дурниці.
І радіє крові з серця,
Наче царській багряниці.
Мудрим людям достаються
Поцілунки, лаври, квіти,
А поету на потіху
Все криваві самоцвіти.
Люди всьому знають ціну.
В них ніщо не гине марне,
А поету, як і дурню,
Що червоне, те і гарне!
2.02.1897
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Леся Українка – “Якби вся кров моя уплинула отак…” Якби вся кров моя уплинула отак, як сі слова! Якби моє життя так зникло непримітно, як зникає вечірнє світло!.. Хто мене поставив сторожею серед руїн […]...
- Леся Українка – “Хто вам сказав, що я слабка…” Хто вам сказав, що я слабка, Що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі? Ви чули, раз я завела Жалі […]...
- Леся Українка – “Ти не хтів мене взять…” Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі, Ти мені заповідав скрасити могилу твою В білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі, […]...
- Леся Українка – “Часто кажуть: “ясні зорі…” Часто кажуть: “ясні зорі, То найкраще в цілім світі”. Чи гадає хто при тому, Що за світом є ще кращі? Уночі у сонних мріях Летимо […]...
- Леся Українка – Імпровізація В гаю далекім, в гущавині пишній, Квіти гранати палкі розцвітають, Мов поцілунки палкі на устах Іншим палким поцілункам назустріч, Мов поцілунки рубінових уст… Спи, моє […]...
- Леся Українка – Пісня Чи є кращі між квітками Та над веснянії? Чи є в житті кращі літа Та над молодії? Цвітуть квіти веснянії, Швидко й посихають. Мої літа […]...
- Леся Українка – До мого фортепіано (Елегія) Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні. То ж при […]...
- Леся Українка – До товариша Чи згадали хоч раз ви про мене в тюрмі, Як про вас я спогадую, хвора? Як ростинам бракує життя в вогкій тьмі, Так обом нам […]...
- Леся Українка – На давній мотив – На добридень, ти моя голубко! “На добридень, мій коханий друже!” – Що ж сьогодні снилось тобі, любко? “Сон приснився, та дивненький дуже”. – Що […]...
- Леся Українка – Легенди У легендах стародавніх Справедливості немає, все там річ іде про жертви та кривавії події. В тих легендах ми читаем, Як дитяча кров рожева рани гоїла […]...
- Леся Українка – Пророк (З біблійних мотивів) Я духові серцем сказав: “Навіщо ти будиш мене серед ночі? Навіщо сі тихі уста розв’язав І речі надав їм пророчі? Оспалі тут […]...
- Леся Українка – La (Nocturno) Лагідні веснянії ночі зористі! Куди ви од вас полинули? Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? О ні, ще не час! ще бо ми не […]...
- Микола Вінграновський – Ходить ніч твоя, ходить ніч моя Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що то ніч твоя, що то […]...
- Леся Українка – “Мої любі, до мене ходіть! я сама” Мої любі, до мене ходіть! я сама. Поговоримо думами тихо. Межи мною і вами нікого нема – не розлучить ні щастя, ні лихо, я спокійна, […]...
- Леся Українка – “Ой не зникли золотії терни…” Ой не зникли золотії терни, тільки почорніли, Ой не всохли кривавії квіти, тільки помарніли. Зійди, сонце, під моє віконце та й засвіти ясно, Позолоти мої […]...
- Леся Українка – “І ти колись боролась, мов Ізраїль…” І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя! Сам бог поставив супроти тебе силу невблаганну сліпої долі. Оточив тебе народами, що, мов леви в пустині, […]...
- Леся Українка – На столітній ювілей української літератури У кожного люду, у кожній країні Живе такий спогад, що в його в давнині Буди золотії віки, Як пісня і слово були у шанобі В […]...
- Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, а туга щонайглибша має литись гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може […]...
- Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука…” Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, невидної і часто, дуже часто даремне вжитої. Не тільки надгороди за все те я […]...
- Леся Українка – Останні квітки Ох, розкрились троянди червоні, Наче рани палкі, восени, так жалібно тремтять і палають – прагнуть щастя чи смерті вони? Не осиплються тихо ті квіти, Не […]...
- Леся Українка – Ave regina! Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала […]...
- Леся Українка – Казка про Оха-чародія В тридев’ятім славнім царстві, де колись був цар Горох, є тепер на господарстві мудрий пан, вельможний Ох. Сам той Ох на корх заввишки, а на […]...
- Дмитро Павличко – “Твоя душа звіздаста і смаглява…” Твоя душа звіздаста і смаглява, Як ніч, що світер віхоли зняла. Твоє волосся пахне, як отава З-під скатерті різдвяного стола. В моє житло ти з […]...
- Дмитро Павличко – “Твоя протилежність – пісок…” Твоя протилежність – пісок, Пустиня безплідна й сумна. Ти народжуєш колосок, Наче нива, з мого зерна. Ти плекаєш його сама, Ти даєш йому мови дар, […]...
- Дмитро Павличко – “Твоя краса, як усміх сатани…” Твоя краса, як усміх сатани, Що богові показує в пустелі Майбутнього картини невеселі, Печальний дим над струпами війни. Але не відвертайся, а вжахни Мій дух, […]...
- Леся Українка – Поет під час облоги У місті панує велика тривога. Туманом окутала вража облога, І голод грозиться страшною рукою, Від шпигів ворожих немає спокою. Збирається в місті за радою рада, […]...
- Леся Українка – В магазині квіток В великому місті в розкішну теплицю Дівчина прийшла молода, Бо серцем почула весну-чарівницю, Шуміла весняна вода. І ледве струмки задзвеніли співочі, Пташки заспівали дрібні, – […]...
- Марина Цвєтаєва – “Твоя душа моїй душі близька…” (в перекладі Марти Тарнавської) Марина Цветаева Как правая и левая рука… * * * Твоя душа моїй душі близька – Неначе права з лівою рука. Ми стулені – блаженне […]...
- Леся Українка – Місячна легенда (Посвята моїй мамі) 1 Весняної ночі, як в небі високо Стоять білі хмароньки в крузі; Як вітер шепоче й зітхає глибоко У сонному темному лузі; […]...
- Павло Мовчан – “Душа твоя не коло мене…” Душа твоя не коло мене – в безбарвних снах тебе нема… Безбарвніє й трава зелена, день, мов сторінка та німа, де проти сонця букви зблякли, […]...
- Леся Степовичка – Над ріллею заспраглою До 90-ліття Степана Бандери Над ріллею заспраглою, неораною, чорною – орати її ще й орати! – здіймається сонце червоне. Ora, ore o Ra! – молитися […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний […]...
- Леся Українка – Мердвен Бескиди сиві, червонії скелі, Дикі, непевні, нависли над нами. Се, кажуть люди, злих духів оселі Стали під хмари стінами. З гір аж до моря уступи […]...
- Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, […]...
- Леся Українка – “Ой піду я в бір темненький…” Ой піду я в бір темненький, там суха смерека, як розпалю ясну ватру, видно всім здалека. Запалала при смереці смолова ялиця: Горить моя досадонька, мов […]...
- Леся Українка – “Квіток, квіток, як можна більше квітів…” Скупа весна твого скупого краю Мені квіток багато не дала, Тим спогадом собі я серце краю, Як я тобі в дарунок їх несла. То був […]...
- Леся Українка – На пам’ять 31 іюля 1895 року Тепер прощай! Хто знає, чи надовго. Миг може, хутко будем походжати По горах київських та по гаях волинських, А може, поки зійдемося знову, Води багато […]...
- Леся Українка – “…Порвалася нескінчена розмова…” Пам’яті C. M. …Порвалася нескінчена розмова. Тремтить вона, мов порвана струна, В моєму серці. Від одного слова Розкрилася в душі моїй труна. Повстала туга, сном […]...
- Леся Українка – “О, як то тяжко тим шляхом ходити…” О, як то тяжко тим шляхом ходити, широким, битим; курявою вкритим, де люди всі отарою здаються, де не ростуть ні квіти, ні терни! Здалека вабить, […]...
- Леся Українка – На роковини Шевченка Колись нашу рідну хату Темрява вкривала, А чужа сусідська хата Світлами сіяла. Та минав ти, наш Кобзарю, Чужії пороги, Орав свою вбогу ниву, Рідні перелоги. […]...