Ти співвітчизника скручуєш в ріг,
немов так навчили батьки.
Твій тато маржину любив та беріг,
не йшов по траві навпрошки.
Ти співвітчизника не врятував
в біді. Не врятуєш в бою.
Твій тато найменше ягня підбирав
і ніс під колиску твою.
Ягня оживало! Для лагідних слів
твої отверзались уста.
Ти як міг забути?!
Ти б очі підвів –
Воно на руках у Христа.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Герасим’юк Василь – першого зову вівчаря Першого зову вівчаря і не тільки тому що над ним сіяла зоря двадцять століть тому Що був першим кому благу ангел вість передав а тому […]...
- Герасим’юк Василь – Пряжа Той, хто крадьки зазирає у вікно, хто високий і сивоокий двадцятої осені двадцятого віку, той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні. А […]...
- Василь Стус – Тато молиться богу Тато молиться богу, тужить мама. Сестра уникає порогу, хоч вернутись пора. Уникає – радiє, повертає – мовчить. Повечiр’я ще тлiє, iще хвiртка рипить. iще видно […]...
- Герасим’юк Василь – Старий завіт Володимиру Забаштанському Мій тато у тифозному бараці читав Старий Завіт. А поруч труп Лежав. Іще вчорашній. Наче зруб, Зіяв барак. Не винесли і вранці, І […]...
- Микола Вінграновський – Величальна колискова Ще імені твого не знають солов’ї, Ще імені твого не чули квіти, І літо, і сніги, і літечка твої Тобі не поспішають прилетіти. В білій […]...
- Герасим’юк Василь – Старовинне світло З полонини Кознєски і ні з якої другої вся Чорногора мені – як розповита… З кожної полонинки, з кожного верха бачу на полонині Кознєсці двох. […]...
- Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, і всі мою живу минають суть, а тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А […]...
- Вірш Володимира Самійленка – Україні Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. […]...
- Герасим’юк Василь – Попелиста осіння смерека 1 Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках – від моху – попелисту. Ти мене покликала: […]...
- Микола Вінграновський – Кінотриптих 1 Ти зла, як дика груша при дорозі, Ти відьма мого серця. Я – тиран, А ти мільйон тиранів. І невдовзі Приглянувсь я: за планом […]...
- Перебийніс Петро – Портрет батька Тато хмурився зніміло, був не майстер на слова. Усміхався так несміло, аж ламалася брова. Та коли сміявся тато, мама вишнею цвіла. Усміхалась наша хата, усміхалось […]...
- Герасим’юк Василь – Білими волічками Білими волічками ноги твої обів’ю, чорними волічками волосся твоє зав’ю, червоними волічками обів’ю твій стан, а зелені покладу на брови, а сині покладу на вії, […]...
- Сингаївський Микола – Чорнобривці Чорнобривців насадила мати У моїм світанковім краю, Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку. Бачу […]...
- Герасим’юк Василь – Я промчався тунелем тих літ Я промчався тунелем тих літ, де лиш протяг і втома, і малим повернувся на світ, та змаліли і вдома Ті великі боги і дідьки, що […]...
- Дмитро Загул – “Ти чудова, як вечір весною…” Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на вроду твою! Як вечірня зоря […]...
- Герасим’юк Василь – Перше послання Дмитра з Кутів до галичан Не знаю, чому ви завжди боялися божевільних і привидів. Може, тому, що божевільний забагато розказував, знаючи про вас те, що самі не знали чи не […]...
- Перебийніс Петро – Тато косить конюшину Тато косить конюшину, а я несу через поле горщики-близнята з гарячим обідом. Горщики не прості – золоті. Що в одному горщику – борщик, що в […]...
- Герасим’юк Василь – Зброя не довела до порога Зброя не довела до порога – тільки до грушки. Нікого нема, і несила до хати зайти своєї – ніби там дитина нехрещена… А дитя – […]...
- Герасим’юк Василь – Львів Із Бориса Чичибабіна І статуї Христа, і статуї владик у сяєві колон поникли нині в нішах… Ти, справді, левів град. Жорстокий ти і пишний. У […]...
- Герасим’юк Василь – І не повернешся повік І не повернешся повік з пустелі у гаї. Цей рік, твій тридцять третій рік, припав на рік змії. Не сатана тебе терзав, скоряв не Азазель. […]...
- Герасим’юк Василь – Мов китиця плодів зелених на Мов китиця плодів зелених на гіллі, тремтіли ми на древі ночі. Не джерело внизу, а вишина з-між верхніх віт лякала наші очі. Прийшов брунатний звір […]...
- Герасим’юк Василь – Варіації 1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок і впав перед жінками на коліна. З […]...
- Герасим’юк Василь – Замовляння Я знову не зберіг тебе, надіє. Я знову перебив тобі крило. Тепер за тебе стати не посміє душі моєї чорне ремесло. Так треба: загубити і […]...
- Герасим’юк Василь – Я в тебе запитав Я в тебе запитав дорогу до зірок. Я не картав себе за цей небесний порух. Бо скоро буде мла, бо скоро буде змрок. А потім […]...
- Василь Стус – Уже Софія відструменіла Уже Софія відструменіла, відмерехтіла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла за першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнім колі, довкола […]...
- Герасим’юк Василь – Перед тобою, над горою Перед тобою, над горою – ліс темний, високими снігами спинений. За тобою, під горою – село вечірнє, першою колядою засвічене. У твоїх бесагах – вечеря […]...
- Перебийніс Петро – Батькова дорога Це наснилося, можливо, чи привиділось мені, чи насправді сталось диво при досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – бачу: стежкою земною […]...
- Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів На ворізках колиска під самою стелею – так дід ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав вояк, поранений лежав на лаві, ще не […]...
- Герасим’юк Василь – Нічні дзвони Володимирського 1 А дух поблизу ще витає, душа поміж людьми блукає: вже дому іншого шука. Вона безсмертна – кожен знає, бо в неї виходу немає, коли […]...
- Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші Коли пішли зі світу газди перші, ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, та їхні полонини і грунти для тебе […]...
- Герасим’юк Василь – Тоді ми зникли в лісі Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість – і там твій сміх і крок! Слабого світла Пучок з-між віт – ти зблідла. З того літа […]...
- “Ти знаєш, що ти – людина?..” – Василь Симоненко Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше […]...
- Василь Симоненко – Жорна Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. Каміння клацало зубами в жорнах, жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, а […]...
- Борис Грінченко – Смутні картини Убогії ниви, убогії села, Убогий, обшарпаний люд, – Смутнії картини, смутні-невеселі, А інших не знайдеш ти тут. Не став би дивитись, хотів би забути, – […]...
- Сингаївський Микола – На порозі вічності Художнику і поету, побратимові моєму Анатолію Луценку. Давній звичай в серці молодому, Ідучи на зустріч, я беріг: – Чуєш, друже, мир твоєму дому! – Знову […]...
- Олена Теліга – Напередодні Олегові Ш. I Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається – весняних потоків Пливуть бурхливі і ясні струмки. Тоді вдаряють […]...
- Герасим’юк Василь – Удосвіта – вірші Удосвіта – вірші. Слова молоді, хоча й непривітні. І ти прошепочеш отак, як тоді: в сімнадцять, у квітні. І знову запахнуть, і знов зазвучать твої […]...
- Герасим’юк Василь – Верхи й ліси вже хтось нашепотів Верхи й ліси вже хтось нашепотів своїми віршами… Не шумом вічним Я сповнений, а спійманий на відчай незнаним гулом і слідами слів. Його не чую […]...
- Вірш Івана Франка – Я не тебе люблю, о ні Я не тебе люблю, о ні, Моя хистка лілеє, Не оченька твої ясні, Не личенько блідеє. Не голос твій, що, мов дзвінок, Мою бентежить душу, […]...
- Герасим’юк Василь – Зронила шиття Зронила шиття і навіть не глянула долі. Про нитку найтоншу не знає найтонше єство. І чорна коса, як ворон на Марсовім полі, паде на шитво. […]...