Микола Вінграновський – Кінотриптих

1

Ти зла, як дика груша при дорозі,
Ти відьма мого серця. Я – тиран,
А ти мільйон тиранів. І невдовзі
Приглянувсь я: за планом виник план.

Твій крупний план – неспинена і рвійна
Хурделиця краси, аж пломінь по кістках.
Середній план твій – радість мого мрійва.
Загальний план твій – діти на руках…

2

Триста ночей я губами квітчав
Твою сірооку голову.
Триста ночей я страждав і мовчав,
Повен бажань і голоду.

Триста розлук поміж нами було,
Триста прощань поміж нами.
Триста небес понад нами спливло –
Сонце закрили плями.

3

Мій друже, плач! Вона любила,
В колисці губ її гойдавсь
Твій сон любові, і летіла,
Напнувши ніжності вітрила,
Твоя душа, і світ займавсь
Світанням почуттів невпинних
І юних слів напівдитинних –
Як ти любив! Як ти кохавсь!
Не плач, мій друже. Ти щасливий.
Ти все віддав, щоб уквітчать
Свій сон любові… серця сили
І сили розуму… безсилий
Страждання ти лише віддать.

1960


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Вінграновський – Кінотриптих вірш.