Сивнющу гілку яблукату
ти ненароком відчахнув –
до себе притягав – почув
слабенький тріск, немов крізь вату.
Немов шепнула: “Відійди.
Упасти дай на землю в туску”.
Ти вбиту притулив галузку
до рани – замітав сліди.
Ти мертву примостив між віт,
бо не хотів завдати болю
своєму батьку.
Неживій
Велів прикинутись живою.
…А на Михайла в перший сніг
немолодого чоловіка
хтось дуже тихо в сад покликав…
І впала віть йому до ніг.
Підняв, погладив, бо щепив
її. Ждав яблука терпкого.
Він не сказав тобі нічого.
Чому він очі опустив?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Герасим’юк Василь – Перший сніг Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, немов пророк, в якого серце хворе. Як важко дихати йому! як свіжо доокола! Ступає […]...
- Герасим’юк Василь – Іржавий осінній явір Як пахне явір восени! Як пахне явір! Ще й при потоці, наяву, вві сні, в уяві… Яка роса по кім біжить! Холодна, сива… Вона спадає […]...
- Герасим’юк Василь – Попелиста осіння смерека 1 Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках – від моху – попелисту. Ти мене покликала: […]...
- Герасим’юк Василь – Мою смереку хто послав на муки? Мою смереку хто послав на муки? Сніг а неї обтрусив – ховав свій слід. І пада сніг з її колючих віт на голову мою. В […]...
- Герасим’юк Василь – Що тебе пригинає Що тебе пригинає до сирої землі? Це твоя тайна таїн дотліває; в золі. Ця зола це вчорашня, це не дим – це туман. Ця земля […]...
- Василь Стус – За шибами туркочуть голуби За шибами туркочуть голуби і горобці виспівують щасливі, перегуки і гамори грайливі все хлюпають об шиби, мов прибій, так дивно відгороджений вікном і зависоким муром. […]...
- Герасим’юк Василь – Перше послання Дмитра з Кутів до галичан Не знаю, чому ви завжди боялися божевільних і привидів. Може, тому, що божевільний забагато розказував, знаючи про вас те, що самі не знали чи не […]...
- Герасим’юк Василь – Нічні дзвони Володимирського 1 А дух поблизу ще витає, душа поміж людьми блукає: вже дому іншого шука. Вона безсмертна – кожен знає, бо в неї виходу немає, коли […]...
- Герасим’юк Василь – Прийшли вночі Ігореві Римаруку Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер. Потрафив у скалу – лежить в потоці. Не міг тікати. Спершу кинув гвер”. Старий не відповів: “Заходьте, […]...
- Герасим’юк Василь – Дома прокинувся. Сніг Дома прокинувся. Сніг. Вівці озвалися сиві. В сяйві стоїш, як у зливі. Хто тобі допоміг? Може, те джерельце на млаці, що скочило із ночі у […]...
- Герасим’юк Василь – На зорях твоє ворожіння? На зорях твоє ворожіння? На зорях ворожу. Різдвяна вела вівчарів. Привела різьбярів. Я знаю цю древню різьбу. Так різьбити не можу. Я більше но можу. […]...
- Павло Мовчан – Останній сніг Відбуваючи покуту, білість втративши лунку, мов ганчірка, сніг забутий дотлівав собі в ярку. Вкритий рваним шаром бруду, він відразу викликав: сніг – не сніг, якась […]...
- Герасим’юк Василь – Село Красноїлів Село Красноїлів – Дідушкова Річка. А назва ця дуже стара. Який там Іванко? Яка там Марічка? І хто там за кого вмира? Вбив Довбуш Дідушка […]...
- Микола Вінграновський – Вже неминуче буде сніг Вже неминуче буде сніг З хвилини на хвилину… Завіє сніг і наш поріг, І в полі бадилину. За ногу вхопить вітер дим, А сніг і […]...
- Герасим’юк Василь – Вирвалася з ночі коляда! Вирвалася з ночі коляда! Вилетіла з лісу мовчазного! Сніг летить, на голови сіда, неузримі, бо ніде нікого. Скрізь ніде нікого. Ліс і сніг. Пахне хвоя. […]...
- Вірш Миколи Вінграновського – За гай ступило сонце, і пішло За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або […]...
- Герасим’юк Василь – Довбуш Чомусь рішили: суці, значить – суче. І склали пісню – душу відвели. А вже мені від того, Орфенюче, побільшало і слави, і хвали. Хтось вип’є, […]...
- Герасим’юк Василь – Друге послання Дмитра з Кутів до галичан Я прочитав Книгу Мертвих, кажу: Країна мертвих старша від країни живих, там немає Галичини, там нема героїв, дарма ваші герої все забрали з собою. Невже […]...
- Герасим’юк Василь – Запахли яблука у сіні Запахли яблука у сіні – на молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік не розшукати. Губити щось, як […]...
- Микола Вінграновський – Минулося. І вже не треба Минулося. І вже не треба. Воно минуло, не болить. Над білим полем біле небо, В гнізді сорочім сніг сидить. І тихо видно білі дива, На […]...
- Герасим’юк Василь – Осінні пси Карпат Іду – немов траву чиюсь толочу – отак мені. Не погляд і не зойк з гущавини. Та озирнутись хочу, поглянути на слід бодай разок. Не […]...
- Герасим’юк Василь – Мотив Блукав і світу білого не бачив, на велелюдді, як у пущі, жив. Але почув не шепіт – легіт наче: “Згадай мотив”. І ти згадав мотив. […]...
- Герасим’юк Василь – Немов прокинувся… І хоч Немов прокинувся… І хоч бо щось силкуюся згадати зі сну. Немов підходить мати. А від отав надходить дощ. “Я, мамо, ще не пригадав…” – моїм […]...
- Мисик Василь – Перший сніг Копаються гави в одвійках, І скляно дзвенить од стежок. Спокійно по косих лінійках Спускається перший сніжок. Шликами стовпці голомозі Вбирає під шкільним вікном, Закутує літо, […]...
- Михайло Григорів – Відлуння чекань Літає мороз знімілих кораблів Хто покликав себе до сповідника?...
- Марта Тарнавська – У лікарні Івасеві Керницькому В очах ласкава усмішка не згасла, та хтось сипнув туди піском тривоги і впала тінь апатії зловісна на синь зіниць, немов смертельна втома. […]...
- Герасим’юк Василь – Ранкова пастораль Розвиднювалось. Ми пішли косити за грунь. А нам навстріч несли трембіти чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. Та ранкова тиша, Коли трава […]...
- Іван Франко – Народна пісня Глянь на криницю тиху, що із стіп могили Серед степу сльозою тихою журчить; В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить, І промінь сонця миєсь […]...
- Герасим’юк Василь – Пісенька Івану Малковичу Де ми ходили, де ми бродили, де мандрували – стежки-доріжки, плаї-плаєчки позаростали. Стежка не скине з себе травичку мокру на вечір, і не […]...
- Герасим’юк Василь – Десять літ Ну, звісно, було товариство, Круті походеньки… Ну, звісно, отак і було: Загули – загуло. А їхні нічки молоденькі Й чічки солоденькі – Ну, звісно, банальна […]...
- Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле зорі нам до ніг. Білий […]...
- Микола Руденко – З-під даху впала призма крижана З-під даху впала призма крижана – І серце стрепенулося недремне. Чому – не знаю, та несла вона В собі для мене радість нетюремну. Я, мов […]...
- Павло Мовчан – Холод В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч, хтось пір’я надмухав у щілини віч, хтось стежку промів од книниці до ганку та вибілив крейдою діл та […]...
- Герасим’юк Василь – Кроки на смерековім помості Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі видять лице Отця мого, що на небі. (Мтв. […]...
- Герасим’юк Василь – Варіації 1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок і впав перед жінками на коліна. З […]...
- Леся Українка – На роковини Не він один її любив, віддавна Україну поети славили в піснях, немов “красу-дівчину”. Від неї переймали сміх, і жарти, і таночки, її байки, немов квітки, […]...
- Герасим’юк Василь – Не про всіх запитав. Розказав …Не про всіх запитав. Розказав не про всіх – ще залишив для брата. Із холодних космацьких отав нічка встала – настала розплата. І судді поміж […]...
- Герасим’юк Василь – Все ж озирнувся ліс Все ж озирнувся ліс – я вже й не кличу – спинився і стоїть. І я заснув… Немовби хтось погладив по обличчю – отак я […]...
- Герасим’юк Василь – Щоразу ловили її Щоразу ловили її, чотирнадцятилітню, під лісом – хай не тікає на село до мами мужня жона! Може б, не спіймали, якби тікала не тією дорогою, […]...
- Герасим’юк Василь – Ніч то вельможна, то тривожна Ніч то вельможна, то тривожна, то осоружна, то острожна, то химородна, то хмільна. Невже і ця тривога ложна? Любить чи вижити не можна. Нехай болить […]...