Неправда, що деспот засліпить поета,
й поета, який прикривав
криваву стіну, як барвиста верета,
бо в того поета у грудях трепета –
він душу чужу вколисав.
Невже не посмів ну хоч раз, ненароком
у день зазирнути живий,
почути прокляття за маршовим кроком?
Продажний поет може бути пророком
лише у вітчизні своїй.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Василь Стус – Еволюція поета Геніальний поет роздвоївся (на себе і страх!) півпоета роздвоїлося (на чвертьпоета і страх!) Чвертьпоета роздвоїлося (на осьмуху і страх) Осьмуха поета роздвоїлася (на понюху і […]...
- Павло Глазовий – Неправда – Гей, Олено! – ізнадвору бригадир гука. – Йди скажи: немає дома, – мати вчить синка. Хлопчик вискочив: – Немає дома вже давно. – Ти […]...
- Дмитро Павличко – “Це неправда, що ми помрем!…” Це неправда, що ми помрем! Ти – земля, а я – твій сівач. Плуг іде – під його тягарем Ти возрадуйся і не плач. Сокруши […]...
- Микола Руденко – Три народження поета Людське народження не вимага печатки – Його засвідчує сама свята земля. Та я своє життя розпочинав спочатку І раз, і два, і три – від […]...
- Василь Стус – Сто дзеркал спрямовано на мене Сто дзеркал спрямовано на мене, в самоту мою і німоту. Справді – тут? Ти справді – тут? Напевне, ти таки не тут. Таки не тут. […]...
- Павло Мовчан – Зима поета Пам’яті П. Тичини Відчиняються двері: білих птиць білий вир; в тебе птиці сидять на руках і на віях; білопташшя ув очі тобі хтось навіяв, – […]...
- Герасим’юк Василь – Коли з’явилась лая псів Коли з’явилась лая псів і забрехала, між ними ти своє посів. Душа сховала Свої обгризені часи в старі бесаги, а що залишилось – на пси! […]...
- Дмитро Загул – Різні мотиви Не в тишині формується поет, Не в самоті німих чернечих келій. В юрбі людей, бурхливий і веселій, Він розіклав барвистий свій намет. Його життя – […]...
- Герасим’юк Василь – Село Красноїлів Село Красноїлів – Дідушкова Річка. А назва ця дуже стара. Який там Іванко? Яка там Марічка? І хто там за кого вмира? Вбив Довбуш Дідушка […]...
- Василь Стус – Вміння бути циніком Вміння бути циніком дається і без зусиль Бути людиною – дертися по вертикальній стіні Сізіфова робота звичайне глупство Кому то вдавалося – дертися по вертикальній […]...
- Василь Стус – I поблизу – радянський сад I поблизу – радянський сад, будова й роздуми в маруді про довгу чергу самозрад. Я кочегарю в халабуді. Ставок тьмяніє, наче ніч, розлита й вигускла […]...
- Герасим’юк Василь – Мов китиця плодів зелених на Мов китиця плодів зелених на гіллі, тремтіли ми на древі ночі. Не джерело внизу, а вишина з-між верхніх віт лякала наші очі. Прийшов брунатний звір […]...
- Семенко Михайль – Поезійка про себе Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз між віршем і віршем Я […]...
- Герасим’юк Василь – Сивнющу гілку яблукату Сивнющу гілку яблукату ти ненароком відчахнув – до себе притягав – почув слабенький тріск, немов крізь вату. Немов шепнула: “Відійди. Упасти дай на землю в […]...
- Семенко Михайль – Протока Берінга Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – Нерозважному крику Я присвячую зараз. […]...
- Герасим’юк Василь – Вірменський триптих З Армена Шекояна 1. Поет Він повернувся із мандрів дальніх і сказав, що бачив усе. Він повернувся із відчуттям, що може звільнити від болю душі […]...
- Герасим’юк Василь – За нашу днину я тобі віддам За нашу днину я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть між нами, й це може називатися життям У царстві […]...
- Герасим’юк Василь – Я вівці чорні й білі розгубив Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. Туман. Чужа стоїть кошара і чути кроки. […]...
- Герасим’юк Василь – Останніх років київське кіно Останніх років київське кіно в малому залі дня зими пройшло. Згадалось: від людини до предмета – Про всіх, про все. Ти бачив: не дано тобі […]...
- Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику Вона несе мені малиннику і гасить ватри – хто наврочив, мамо? Лише її одну, лише таку я кличу обгорілими губами, і руки простягаю на краю, […]...
- Герасим’юк Василь – Дома прокинувся. Сніг Дома прокинувся. Сніг. Вівці озвалися сиві. В сяйві стоїш, як у зливі. Хто тобі допоміг? Може, те джерельце на млаці, що скочило із ночі у […]...
- Герасим’юк Василь – Десять літ Ну, звісно, було товариство, Круті походеньки… Ну, звісно, отак і було: Загули – загуло. А їхні нічки молоденькі Й чічки солоденькі – Ну, звісно, банальна […]...
- Семенко Михайль – Вона Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже […]...
- Василь Стус – То все не так. Бо ти не ти То все не так. Бо ти не ти, I не живий. А тільки згадка минулих літ. Черед мости віків блага маленька кладка. А небо корчиться […]...
- Герасим’юк Василь – Бурелім на Провідну неділю 1989-го Вітри звіялись високо на горі – клин косарів обвівали. Вітер з долу вирвав кілька голосів і приніс на мій схил гори, життя. Я не впізнав […]...
- Герасим’юк Василь – Сад Юрієві Приходьку – Що таке рай? – Рай – це гарний сад. (Із підручника для недільних шкіл) Сьогодні – намов у саду. На голих осінніх […]...
- Леся Українка – Надсонова домівка в Ялті Смутна оселя!.. В веселій країні, В горах зелених, в розкішній долині Місця веселого ти не знайшов, Смутний співець! умирать в самотині В смутну оселю прийшов. […]...
- Мозолевський Борис – Літо в житах Де степами п’яна рать ходила, Де рікою кров лилась колись, Кіммерійські стріли і вудила У червоній глині запеклись. І, неначе стомлені тамтами, Низько розстилаючи баси, […]...
- Герасим’юк Василь – Якщо колгосп імені Лесі Українки Якщо колгосп імені Лесі Українки платив твоїй матері півтора карбованця на місяць, якщо із твоєї дідівщини брали щороку найбільшу копицю сіна, якщо ти, початкуючий поет, […]...
- Герасим’юк Василь – Мав би я чорне лице Мав би я чорне лице до тебе іти. Мав би я чорне лице тебе обминати. Мав би я чорні уста сказати: прости. Мав би я […]...
- Герасим’юк Василь – Щоразу ловили її Щоразу ловили її, чотирнадцятилітню, під лісом – хай не тікає на село до мами мужня жона! Може б, не спіймали, якби тікала не тією дорогою, […]...
- Герасим’юк Василь – Пси Юрія Змієборця Ми закопувались доти, доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева і стали над нами. А потім прийшли пси і вили над нами. А […]...
- Леся Українка – “Сторононько рідна! коханий мій краю!” Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як […]...
- Василь Стус – Чоловік підійшов до меморіуму Чоловік підійшов до меморіуму і прочитав на ньому власне ім’я: вічна слава героям, що полягли за незалежність Вітчизни. Йому приемно й боляче. Під однією сорочкою […]...
- Герасим’юк Василь – Коса Я сказав собі так: “Ти не зодчий цих стін. Ти народжений жінкою в муках, ти син нерозумний, що падав і падав”. І було мені так: […]...
- Вірш Ліни Костенко – Ой ні, ще рано думати про все Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму доволі. А поки що […]...
- Герасим’юк Василь – не ті що стріляли, у спину Не ті що стріляли у спину не ті що прийшли як святі а потім свою Україну від себе ховали Не ті Що знали як вої […]...
- Герасим’юк Василь – Якщо в дальньому зимовому лісі Якщо в дальньому зимовому лісі чути серед ночі тихий дівочий спів, значить, там є школа, в якій вчаться дівчата. Невже в тому лісі не стріляють […]...
- Василь Стус – День величався і пишався День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, упали в небо горілиць, а світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі – […]...
- Марта Тарнавська – Відкриття пам’ятника , Не до мистців, не в пантеон поетів прийшов, щоб слави лавр прийняти на чоло: – ще не настав той час, щоб бути лиш естетом, […]...