Герасим’юк Василь – не ті що стріляли, у спину

Схожі вірші:

1. Герасим’юк Василь – Намисто Суниці на стеблах, заховані в мох, – намисто для тебе. Намисто для двох, Бо губи спікає, холодні, як лід. Стебло протинає дві жмені ягід. А […]...
2. Перебийніс Петро – Рідна мово, зелена діброво! Рідна мово, зелена діброво! Чую пісню твою запашну. Ти квітуєш пелюстками слова у морозних димах полину. Все бувало: несито і ласо двоголовий хижак позирав. Кров’ю, […]...
3. Герасим’юк Василь – Не зло і не зламане в хащі крило Не зло і не зламане в хащі крило хитнули у вірі, а те, що піднесло, а потім пішло морозом по шкірі. Хай програно бій, наступив […]...
4. Герасим’юк Василь – На сіні, що срібліє над кущами На сіні, що срібліє над кущами, завмерли дві душі в легких тілах. Я знаю, Хто прикидав їх пластами. Нас кличуть, мила, Душі у сінах. Живе, […]...
5. Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева й світила, заховавшись у кущі. Ще […]...
6. Герасим’юк Василь – Здалеку надходять Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки – чужі. Афин запах! Стільки […]...
7. Герасим’юк Василь – Пси Юрія Змієборця Ми закопувались доти, доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева і стали над нами. А потім прийшли пси і вили над нами. А […]...
8. Герасим’юк Василь – Я в тебе запитав Я в тебе запитав дорогу до зірок. Я не картав себе за цей небесний порух. Бо скоро буде мла, бо скоро буде змрок. А потім […]...
9. Герасим’юк Василь – Ахіллесова п’ята Василеві Портяку Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова, які вимовляти умів сліпий, викликаючи гадину […]...
10. Герасим’юк Василь – Мою смереку хто послав на муки? Мою смереку хто послав на муки? Сніг а неї обтрусив – ховав свій слід. І пада сніг з її колючих віт на голову мою. В […]...
11. Мозолевський Борис – Із солдатського зошита Сержант ще не бачив такого із див: Всі десять зарядів я вище всадив. Мішені стояли, осяяні днем, Так ясно і прямо навпроти. Та тільки не […]...
12. Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику Вона несе мені малиннику і гасить ватри – хто наврочив, мамо? Лише її одну, лише таку я кличу обгорілими губами, і руки простягаю на краю, […]...
13. Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші Коли пішли зі світу газди перші, ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, та їхні полонини і грунти для тебе […]...
14. Василь Стус – Сьогодні свято Сьогодні свято. Спереду трамвая вчепили шмат полотна з написом: “Хай живе рідна КПРС!”. На зупинці, обступивши вагон, один з-перед другого люди пхаються у двері, а […]...
15. Герасим’юк Василь – Вона не знає: живий він чи ні! Вона не знає: живий він чи ні! Одного разу вже таке було, але в сорок сьомому прийшов лист, і тоді вона дізналася, де він і […]...
16. Сосюра Володимир – Вступ до поеми “Мазепа” Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, і муку неозору Співаю я […]...
17. Герасим’юк Василь – Вирвалася з ночі коляда! Вирвалася з ночі коляда! Вилетіла з лісу мовчазного! Сніг летить, на голови сіда, неузримі, бо ніде нікого. Скрізь ніде нікого. Ліс і сніг. Пахне хвоя. […]...
18. Василь Стус – Посадити деревце Посадити деревце – залишити про себе найкращу пам’ять. I вони стали насаджувати вздовж колючого дроту квiти, кущi, дерева. Дикий виноград обснував гострi шпичаки, розвiсив лапате […]...
19. Герасим’юк Василь – Старовинний пейзаж Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов і стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки про них сповіщають, сповільнюють вірш. […]...
20. Герасим’юк Василь – Дві ранкові пісні Альби 1 Ми підійшли до церковних стіл і стояли до рана. А потім я лишився один. Я тут один, кохана. Я зостаюсь, моя золота. Тому, […]...
21. Василь Стус – Весь обшир мій Весь обшир мій – чотири на чотири. Куди не глянь – то мур, кутор і ріг. Всю душу з’їв цей шлак лілово-сірий, це плетиво заламаних […]...
22. Вірш Лесі Українки – Слово, чому ти не твердая криця Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так гостро іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? […]...
23. Герасим’юк Василь – Жива ватра Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори і за […]...
24. Герасим’юк Василь – Не чую зойків і відлунь зловіщих Не чую зойків і відлунь зловіщих у лісі, що неначе пада ниць. Немовби вже лежить. Немов небіжчик, восковій. З верхів, як із полиць, Падуть крізь […]...
25. Антонич Богдан-Ігор – Кінчаючи Кінчаючи цієї книги співні, п’янливі сторінки, не думай, друже, що у них я горіти зможу крізь віки. Із поривань, натхнень, одчаю останеться лиш попіл мрій. […]...
26. Герасим’юк Василь – Неправда, що деспот засліпить поета Неправда, що деспот засліпить поета, й поета, який прикривав криваву стіну, як барвиста верета, бо в того поета у грудях трепета – він душу чужу […]...
27. Герасим’юк Василь – Кілька хвилин першої світової “То не змія, то черв. Тут багато такої нехарі. А гадину зараз ви уздрите”, – сказав брусиловцям сліпий і засвистів. Ще не чули вояки такого […]...
28. Василь Стус – Де свінула Софія світанкова Де свінула Софія світанкова, упав каштан, немов морений дуб. О рідна стороно! Бувай здорова, ти щонайтяжча із моїх загуб. Сухий мороз і не зацвівши в’яне, […]...
29. Василь Стус – Сидимо біля погаслого вогнища Сидимо біля погаслого вогнища, перетрушуємо в долонях попіл, розтираємо витухлі геть вуглини: а що як зажевріє раптом жар? Тут темно і темно там і ще […]...
30. Герасим’юк Василь – Молодий ліс Він виріс на місці пралісу – на довгому повоєнному зрубі. Він заскочив аж на толоку, де пасли тоді маржину, і завмер біля перших обійсть. Але […]...
31. Павло Мовчан – Одного липневого дня Суниці я збирав на дні окопу, там наскрізь тишу стелюх-мох прошив, липневий вітер тихо, одностопо ходив ізбоку й глицю порошив. Про смерть ані півслова, ні […]...
32. Герасим’юк Василь – Найтонша ватра не згаса Найтонша ватра не згаса під небесами, немов тримає небеса у тьмі над нами Лише вона. Одним одна. Тому й тримає. І є печаль, і є […]...
33. Герасим’юк Василь – За нашу днину я тобі віддам За нашу днину я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть між нами, й це може називатися життям У царстві […]...
34. Василь Стус – Церква святої Ірини Церква святої Ірини криком кричить із імли, мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли. Мороком горло обгорне, ані тобі продихнуть. Здрастуй, Бідо моя […]...
35. Вірш Олександра Олеся – “Солов’єва пісня ллється…” Солов’єва пісня ллється, Розливається в низах, Соловей лящить, сміється… Наче… тоне у сльозах. Квітнуть яблуні і груші, В світлі місячнім тремтять… Наче… мертвих скорбні душі […]...
36. Павло Мовчан – Літери Припав шаром попелу аркуш паперу у мене, я здмухать хотів, але попіл крутнувся шалено, і порснули літери, всякли слова попельнасті: “Печаль очищає, і зміцнюють душу […]...
37. Василь Стус – Цей біль – як алкоголь агоній Цей біль – як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити, I що є […]...
38. Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів На ворізках колиска під самою стелею – так дід ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав вояк, поранений лежав на лаві, ще не […]...
39. Василь Стус – Спочатку вони вбивали людину Спочатку вони вбивали людину, потім вбитого оживляли. Реанімацією займалися в косметичних кабінетах (малярі – замість лікарів). Справі оживлення віддавали життя цілі династії майстрів пензля. Зате […]...
40. Герасим’юк Василь – Жовта нитка буде Жовта нитка буде. Нитка жовта. Жовта барва горбиться, як віск. Ти не щез – на полотні зійшов ти проступаєш, як осінній ліс крізь імлу досвітню. […]...