Антонич Богдан-Ігор – Золотоморе

Схожі вірші:

1. Антонич Богдан-Ігор – Дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску, музика […]...
2. Антонич Богдан-Ігор – Хміль Дівчино, хмелю весняний, довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни і в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних весіль і кожна ніч, немов […]...
3. Антонич Богдан-Ігор – “І” І вітер, що жене по руннім полі, і дощ, що жне руді хмар руна в млі, і злотий усміх зір на синім тлі, і долі […]...
4. Антонич Богдан-Ігор – Гвоздики Зелені сутінки. Гвоздики – посли весни. П’яній до краю! Який цей світ знов став великий! І знов твої листи читаю. Вгорі зелена яма світла, ядро […]...
5. Антонич Богдан-Ігор – Посли ночі Причалив човен сонця в пристань – у вікно на дубі і кинув на прощання сім червоних весел. Стовпи струнких тополь підперли небо. Мовкнуть губи. Прийшли […]...
6. Антонич Богдан-Ігор – Міста й музи Дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана за кожний зайвий день. Жде ніч – суддя […]...
7. Антонич Богдан-Ігор – Сутінь Долоні сну в весінніх сінях лягли на струн прощальнім шумі. В твоїх очах блакитна сутінь. Не дно кларнета – дно задуми! Мов зустрічі давно забуті, […]...
8. Антонич Богдан-Ігор – Гімн перед світанням Похмурі дні, суворі дні, що гіркотою налили пісні, тривожними питаннями лягають на уста, вкривають обрії, мов непрозора мла густа, примарами карають нас у сні похмурі […]...
9. Антонич Богдан-Ігор – Епічний вечір Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень. На бурунах трави, […]...
10. Антонич Богдан-Ігор – Сурми останнього дня Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята, географи малюють зорі крейдою на неба мапі, в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий, і місяць золотим […]...
11. Антонич Богдан-Ігор – Ранок Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла, покотилось бляхою дахів. Ранок тіні й мрії розгорнув і знагла піснею возів прогомонів. Знову перекреслить неба синь безмірну зір […]...
12. Антонич Богдан-Ігор – Село Застрягло сонце між два клени, димить обвіяна рілля, і піль коловорот зелений довкола сонця закружляв. Ріка мов пояс; лісу смуга; мов повінь, трави піднялись. І […]...
13. Антонич Богдан-Ігор – До холодних зір Накрита неба бурим дахом, мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи, холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклий заслониш […]...
14. Антонич Богдан-Ігор – Праліто 1 Впливаємо в соснове море, в сосновий шум, сосновий спів. Над нами небо неозоре, над нами дах струнких верхів, над нами віддихом глибоким парують оліясті […]...
15. Антонич Богдан-Ігор – Бики й буки Потік рослин клекоче над землею. Лісу лави мов мрячні мури. Б’ють джерела зелені над пнями і меду жовте полум’я в бочках колод дірявих рудий вогонь […]...
16. Антонич Богдан-Ігор – Батьківщина Жовті косатні цвітуть на мокрих луках, як за днів дитинства, в кучерявій млі. Вилітають ластівками стріли з лука, білі стріли літ. Оси золоті в чарках […]...
17. Антонич Богдан-Ігор – Mater dolorosa Страдальна мати В темну, чорну ніч віяли вітри. Срібних зір не ліч; мерехтять лиш три. Три самітні зорі, наче сльози три, наче перли в морі, […]...
18. Антонич Богдан-Ігор – З зелених думок одного лиса Я не людина, я рослина, а часом я мале листя, Співало дванадцять дівчаток: ой, стелися, хрещатий барвінку, і сонце в ріці веретеном зеленим крутилось… Написана […]...
19. Антонич Богдан-Ігор – Мертві авта Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта, червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини, і лиш незнане сонячне ядро […]...
20. Антонич Богдан-Ігор – Дві глави з літургії кохання 1 Твій усміх має спокій квіту, бо суть тобі дана й відкрита: цвісти й горіти, в пустку світу з красою йти, щоб краще жити. Щоб […]...
21. Антонич Богдан-Ігор – Ідольські ночі На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня, на хмарі хмара – срібний мур, під муром виють лиси. Від зір, мов струни, шнури листя над землею […]...
22. Антонич Богдан-Ігор – Руно Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка погаслої зорі упала, мов дарунок. Вперед! Сім миль кохання і остання – […]...
23. Антонич Богдан-Ігор – Поема про вітрини Скляні очі кам’яниць, над ними чола балконів, рійний, стрійний танець світла красок, тонів. О місто, місто, місто – гігантний заліза та бетону тин. О місто, […]...
24. Антонич Богдан-Ігор – Весняна ніч Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду – ніч палить – тебе, далека зоре, Єво! Карузо ночі – тенор місяць […]...
25. Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень пісні Я маю дім, при домі сад, ліричні яблуні у ньому. Мов свіже молоко – роса, розваги мед мені палкому. Мов капелюх, квітчастий дах, і дім […]...
26. Антонич Богдан-Ігор – Ars Critica Мистецтво – що ж? Це надаремне в дно дня, дно дна сягати словом, в ядро ціляти світла темне. Ні, не чорнила – треба крові! Хай […]...
27. Антонич Богдан-Ігор – Запрошення Вже спалюється день на вугіль ночі, росою вечір трави з попелу полоще, і ляк, мов свердел, твоє серце точіть, і місяць тіні згублені полошить. Самітний […]...
28. Антонич Богдан-Ігор – Пізня година Об вікно кажан крильми вдаряє, все принишкло, стихло, охололо. Безвість манить нездійсненним раєм, наче ртуть, спливає в жили холод. Ходиш, ходиш, дивні тіні водиш, з […]...
29. Антонич Богдан-Ігор – Апокаліпсис Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюети тяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюрем і в’язнів по ночах відвідують коханки і комети, і місяць, мов рудий павук, […]...
30. Антонич Богдан-Ігор – Давній мотив Там хата білена, й осніжені каштани, і місяць, наче сторож, ходить коло хати. Це не сторінка з давнього роману, це спомин хлопця, що не вмів […]...
31. Антонич Богдан-Ігор – Концерт Горлянки соловейків плещуть, мов гобої, у димі пахощів, в чаду лілейних куряв, аж спів змінився в запах, мов за ворожбою, розплився в квітний пил. Це […]...
32. Антонич Богдан-Ігор – Шлюб За тло – блакить. В ній щиглі і кларнети. Схилився явір над водою. Коні і кругле сонце золотим браслетом заплетене у кучері левконій. І мох […]...
33. Антонич Богдан-Ігор – Коло змін Жаркий, духотний день, зомлівши, мов стовп, упав на груди ночі. Що ти згубив, не знайдеш більше, і час надію розхлюпоче. Ще піна світла з дзбана […]...
34. Антонич Богдан-Ігор – Троянди Пора троянд спізнилась, сестро, так довго ждали, аж приходить. На милі сонця, світла верстви розміряно і землі й води. Хоча це світло надто кволе, хоч […]...
35. Антонич Богдан-Ігор – Пісенька до сну Не думай! Спи! Думки – отрута щастю. Цвітуть дві тіні – дві лілеї чорні. Не думай! Спи! До всіх скорбот причасний і так усього в […]...
36. Антонич Богдан-Ігор – Два серця У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба. І, відділившись від юрби, загорнемося в […]...
37. Антонич Богдан-Ігор – Назавжди Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, і тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись об край вікна […]...
38. Антонич Богдан-Ігор – Черемховий вірш Вже ніч нагріта п’яним квіттям димиться в черемховій млі, і букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі. Стіл обростає буйним листям, і разом […]...
39. Антонич Богдан-Ігор – Малий гімн Стріла намірена до льоту, струна настроєна до гри. Червоні зорі, мов монети, в калитці вечора лягли. А серце? Серцю лиш п’яніти, тремтіти і кохать йому. […]...
40. Антонич Богдан-Ігор – Тюльпани два Тюльпани два, мов ти зо мною, на двох краях життя пустелі даремне кличуть, лиш водою йдуть світла золоті тунелі. Червоне полум’я двох квітів крізь сіру […]...