Червоне золото тюльпанів
на сірім сонці – танці з лика
і механічний сад мелодій,
де в чорних дисках спить музика.
Металу в’язень – людський голос
засуджений в кружок порожній,
і світу в’язень – людське серце
цього збагнути неспроможне.
Крізь сірий шовк – безбарв’я сіре
червоне золото тюльпанів.
Цвісти, горіти й проминати,
лишати все, йдучи в незнане!
(2 votes, average: 3,00 out of 5)Схожі вірші:
- Антонич Богдан-Ігор – Тюльпани два Тюльпани два, мов ти зо мною, на двох краях життя пустелі даремне кличуть, лиш водою йдуть світла золоті тунелі. Червоне полум’я двох квітів крізь сіру […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Літній вечір Від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне під віялом нічної тиші поволі стигне і холоне. Тремке натхнення віддзвеніло, застигло в мудрій […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дві глави з літургії кохання 1 Твій усміх має спокій квіту, бо суть тобі дана й відкрита: цвісти й горіти, в пустку світу з красою йти, щоб краще жити. Щоб […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Кінчаючи Кінчаючи цієї книги співні, п’янливі сторінки, не думай, друже, що у них я горіти зможу крізь віки. Із поривань, натхнень, одчаю останеться лиш попіл мрій. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Віщий дуб Сніг зеленіє в світлі ночі, сніг блакитніє в світлі дня. Цей дуб – то дерево пророче, корява ліра з його пня. Сніг попеліє в сірий […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Диво Над ранком. Зорі з вовни мряки, мов злоті гудзики з плаща, відпоре день і сім’ям маку розсипле солов’ям в кущах. В сувоях тиші сплять долини, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Спротив Чи то струни, чи не струни, чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, що садами ніжно пах. Навіть скрипки срібні жили не заплачуть серед […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Сірий гімн Стовпи із попелу угору! Міста в дротах – під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором, без сяйва навіть сонце сіре. Тут люди, мури […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха в побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, до хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ярмарок Мій брат – кравець хлоп’ячих мрій, зішив з землею небо. Горять хустки у крамарів, немов стобарвний гребінь. Співають теслі, бубни б’ють. Розкрию таємницю: червоне сонце […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Калина Калина похилилась вниз, мов ягода росте червоне слово. Весні окриленій молись, карбуй на камні пісню калинову! Та промінь сонця, мов стріла, проколе слово і проріже […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Сутінь Долоні сну в весінніх сінях лягли на струн прощальнім шумі. В твоїх очах блакитна сутінь. Не дно кларнета – дно задуми! Мов зустрічі давно забуті, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вітражі і пейзажі Збірка “Привітання життя” (1931) Перший сніг Осінь переїхала по полі возом золотим. Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим. Сонце з батогом проміння вогняний погонич. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Запрошення Вже спалюється день на вугіль ночі, росою вечір трави з попелу полоще, і ляк, мов свердел, твоє серце точіть, і місяць тіні згублені полошить. Самітний […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Світанок Сплигнула ніч з шумких дерев, втікаючи понад дахами. Замаяв голуб і дере крильми хмарин іржаві плями. Мов дзенькіт товчених склянок, ясна музика підпливає. Світанку куриться […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Щастя З усіх людей найбільше я щасливий, будую білий калиновий міст. Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий. Великої моєї філософії такий безглуздий зміст. Не […]...
- Антонич Богдан-Ігор – На вітер Кинь пісню на вітер, на вітер слова! Десь шепотом віти, десь шумом трава. Не в воду глибоку, а в сонце пливеш. Подумай, нівроку: ех, світ […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Мій давній голос Палкий, нічим незаспокійний, ловлю слова, мов барвні скельця. Як же ж я терня туги рвійне з корінням вирву з штольні серця? Терпке похмілля свіжих ранків […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ідеал На синьому безмежжі океану, де не догляне навіть людське око, високо, аж до хмар, в імлах глибоко самітний острів серед хвиль пеану. На острові, так […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дно тиші Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах сон – зім’ята та подерта […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Алхімія В маленькій келії душно, запах сірки. Засушений, мов сірка, жовтий маг в реторту п’ялить очі, повні спраг. Червоний біс регочеться із дірки. Мов кльоша, золота […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Гвоздики Зелені сутінки. Гвоздики – посли весни. П’яній до краю! Який цей світ знов став великий! І знов твої листи читаю. Вгорі зелена яма світла, ядро […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Людина 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби на жнива, й кугикає кугач, лулукає […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень молодості Розсунулись, мов карти стіни, угору стеля поплила, і вікна згасли в синій тіні, найближчі речі вкрила мла. Так ява стала сном. Уже не стеля, лиш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молодий поет Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Гірка ніч Заснули люди в чорнім місті, під ковдрами леліють сни. Твоєї мрії не помістить цей світ безкраїй та тісний. Замовкли голоси охриплі, і спокій крила розпина, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Марнотратний гімн І зір розтратниця – зла ніч і день сліпучий розтратно твореним і нищеним багатством… Чергою явищ неповторних в світу кручі зростання й проминання сплетені суцільно. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Мертві авта Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта, червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини, і лиш незнане сонячне ядро […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Голос моря З Ярослава Врхліцького Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них реве, Пташиних […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ротації Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд, упав поверх на поверх. Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір від берега по берег, тінь вінків […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Amen Амінь Закінчений концерт, лиш відгомін – омана. Кінець усього – смерть, таємна і незнана. І радісне й сумне минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Екстатичний восьмистроф Шумлять у скринях зеленаві зерна льону, масний і теплий пил вирує у олійнях. Щораз в корявих липах спалахне прокльоном душа зелена, гнівна і незаспокійна. Черві […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До музи 1 Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, а думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене, веселкою […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ідольські ночі На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня, на хмарі хмара – срібний мур, під муром виють лиси. Від зір, мов струни, шнури листя над землею […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Підкови На сто возах весна приїде, мов луки, вигнуться смички. Крізь сито дощ весінній цідить, і дяк запалює свічки. Та їхать ми ще не готові, й […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ніч на площі Юра Північ чорна, наче вугіль, ходить тінь по площі Юра, в’ються обручами смуги на блискучих сірих мурах. Місяць – таємничий перстень, вправлений у ночі гебан. Будеш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Лещетарі На кичери, гори, ліси, мілкого срібла басейни – навпрошки, навскоки, навкоси, навпрямки, навперейми! Вітер гір, мов холодна вода, вимиє нам легені. Морозу сила молода висталить […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Півонії Червона молодість півоній. Яка краса! Яке п’яніння! Візьми моє чоло в долоні й оборони, моя весіння! Бо переслідує крізь морок, – ще крок, ще крок, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Велика подорож Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто, й не бажаю ні від кого я нічого, й вже ніщо мене не лякає, хоч […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень пісні Я маю дім, при домі сад, ліричні яблуні у ньому. Мов свіже молоко – роса, розваги мед мені палкому. Мов капелюх, квітчастий дах, і дім […]...