Вірш Миколи Руденка – Осанна світлові!

Осанна світлові! Проте
Люблю у вечори імлисті
Не просто світло, а оте,
Котре пробилося крізь листя.

Розсунувши сувої хмар,
Воно продерлось між гілками.
Воно і фарба, і маляр –
На моріжок лягло мазками.

Мазок чи слово – все одно:
Одна душа, одна потреба.
А сонце, як веретено,
Клубок намотує на себе.

Там спиться, ніби в сповитку,
Земним дощам, прийдешнім грозам.
Сто біосфер у тім клубку
І неосяжний творчий розум.

04.10.1986



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)
Вірш Миколи Руденка – Осанна світлові! вірш.