На синьому безмежжі океану,
де не догляне навіть людське око,
високо, аж до хмар, в імлах глибоко
самітний острів серед хвиль пеану.
На острові, так каже казка,
теменні скарби десь лежать закляті.
Горять моряцькі очи у завзятті,
жага бушує в душах буйно й баско.
І вітер дме, і буря тне у парус,
а човен щоглами дере мли пару,
солоною водою перемок.
Нараз вдаряють у підводні скелі,
щасливі, бо в незнання гинуть хмелі:
на острові пустелі лиш – пісок.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Антонич Богдан-Ігор – Подорож літаком Літак, немов змагун, бере розгін, костричить кострубатий, гострий лоб, як віл, вдаряє до повітря стін, іде в повільний гін, пізніш в галоп. Шалений вітер дме […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Шлюб За тло – блакить. В ній щиглі і кларнети. Схилився явір над водою. Коні і кругле сонце золотим браслетом заплетене у кучері левконій. І мох […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Світанок Сплигнула ніч з шумких дерев, втікаючи понад дахами. Замаяв голуб і дере крильми хмарин іржаві плями. Мов дзенькіт товчених склянок, ясна музика підпливає. Світанку куриться […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Міф Неначе в книгах праарійських підкова, човен і стріла. В діброві сяє срібне військо, шумлять санскритськії слова. Русяві й стрункочолі йдуть племена, і їхні друзі – […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранній вітер Крилатий вітер, дужий вітер, що зорі, листя й ластівки несе, сп’яняє серце. Ех, летіти в зелений квітень, в синь пісень! Піднявся день, мов олень з […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Посли ночі Причалив човен сонця в пристань – у вікно на дубі і кинув на прощання сім червоних весел. Стовпи струнких тополь підперли небо. Мовкнуть губи. Прийшли […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Схрещення Об хмару хмара, мов об дошку дошка, ударить глухо, й небо затріщить. З лопати хмари сиплються дощі, немов пісок дзвінкий. В зелену ложку листка бере […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранок юнаків Вилітають – лиш стопи дзвенять, аж майдан задрижав, розспівався. Наче курява, стукіт піднявся, мов туман, коли вітер шугне, буря кроків пливе взапашне, промінливе повітря та […]...
- Антонич Богдан-Ігор – На вітер Кинь пісню на вітер, на вітер слова! Десь шепотом віти, десь шумом трава. Не в воду глибоку, а в сонце пливеш. Подумай, нівроку: ех, світ […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Буря Надходить буря. Сиві вільхи в тривозі туляться до себе. Щоб відідхнути, просить пільги, хоч на хвилину, в багрі небо. Мов стовп, піднявся вихор тричі, і […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Подвійний концерт Коробка радієва й квіття. Крізь чорну скриньку йде музика. і душі квітів світлом світять, що з нього ясність б’є велика. Дрібненька флора звуків, човен мелодій […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Зелена віра Зелений бог рослин і звірів учить мене п’янкої віри, релігії ночей весінніх, коли прапервні у кипінні, у вічній зміні все незмінні. (Релігії ночей кипучих, коли […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молодий поет Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді […]...
- Антонич Богдан-Ігор – З зелених думок одного лиса Я не людина, я рослина, а часом я мале листя, Співало дванадцять дівчаток: ой, стелися, хрещатий барвінку, і сонце в ріці веретеном зеленим крутилось… Написана […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Голос моря З Ярослава Врхліцького Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них реве, Пташиних […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Бронзові м’язи Збірка “Привітання життя” (1931) Пісня змагунів Сонце любимо та спорт, Наша пісня складена в мажорній гамі, перегонів любимо бурхливий гамір, просто й без хитання в […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Епічний вечір Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень. На бурунах трави, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Руно Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка погаслої зорі упала, мов дарунок. Вперед! Сім миль кохання і остання – […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Прощання школи На вулиці підніс угору вітер на привітання дня пилюки бовдур, немовби капелюх із голови. В очах танок шалений чорних літер. Гляджу на гір далеких темну […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Країна благовіщення Завія зЕлені, пожеже зЕлені, і квіття курява, і солов’їні схлипи. Столи весільні – ох – столи не встелені, і бджіл тьма-темрява, і молитовні липи. В […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Кінець світу Мов бура плахта, хмара круків сідає на дахах бриластих, і місяць, звівши сині руки, немов пророк, став місто клясти. За всі гріхи і всі провини, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Тюльпани два Тюльпани два, мов ти зо мною, на двох краях життя пустелі даремне кличуть, лиш водою йдуть світла золоті тунелі. Червоне полум’я двох квітів крізь сіру […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Концерт Горлянки соловейків плещуть, мов гобої, у димі пахощів, в чаду лілейних куряв, аж спів змінився в запах, мов за ворожбою, розплився в квітний пил. Це […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня мандрівника Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить. О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь! На берег моря туга, в край землі жене, де океан манить […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Балада про блакитну смерть Примарні камениці і коші подвір’їв, мов нетрі мороку, вузькі і мокрі сходи, провалля ночі, що його ніхто не зміряв, і смуток темних брам, і цвілі […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Два серця У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба. І, відділившись від юрби, загорнемося в […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дзвінкова пані В’їжджає віз на третю греблю ночі. Хто нас, вітре, кличе? Чи скоро вийде нам назустріч білий схід, мов олень з бору? І ти для мене […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня про вічну молодість Запрягти до саней чотири чалі коні і в чвал, і в чвал! Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні, аж луна відіб’ється від скал, від скал. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Коропи Співають коропи, і крають води леза, дахи, мов віка скринь, підносить вітер, і проповідь говорить окуням береза. Це все недійсне, навіть неймовірне, цьому не вірте! […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вітражі і пейзажі Збірка “Привітання життя” (1931) Перший сніг Осінь переїхала по полі возом золотим. Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим. Сонце з батогом проміння вогняний погонич. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вітер століть І вітер віє від століть, крилатий, вільний і неспинний, і вчить свободи, туги вчить за чимсь незнаним і нестримним. І повторяє нам прибитим у зривах […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Малий гімн Стріла намірена до льоту, струна настроєна до гри. Червоні зорі, мов монети, в калитці вечора лягли. А серце? Серцю лиш п’яніти, тремтіти і кохать йому. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – “І” І вітер, що жене по руннім полі, і дощ, що жне руді хмар руна в млі, і злотий усміх зір на синім тлі, і долі […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Екстатичний восьмистроф Шумлять у скринях зеленаві зерна льону, масний і теплий пил вирує у олійнях. Щораз в корявих липах спалахне прокльоном душа зелена, гнівна і незаспокійна. Черві […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вільхи Весна на вільхах палить ладан, і пахне ранків холод синій. Зелений кодекс квітня влада для карасів напише й линів. До ставу, що закрився гаєм, ідуть […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Шум Шумить і шамотить шумка шума, шум прибирає, як весною повінь, і кожен лист на дубі шуму повен. Здіймає шлик із голови чумак. Шпарка шурнула шурубура […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Автопортрет “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”. З першої книжки “Привітання життя” Червоні клени й […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Диво Над ранком. Зорі з вовни мряки, мов злоті гудзики з плаща, відпоре день і сім’ям маку розсипле солов’ям в кущах. В сувоях тиші сплять долини, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Перша глава Біблії Коли співав ще камінь, мали крила змії і Єва одягалась в черемхове листя, тоді буйніший і хмільніший вітер віяв і море сяяло під зорями сріблисто. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Октостих День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око. Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко. Наші поринуть долоні в зимну, чисту, кришталеву воду. Надлетить […]...