Антонич Богдан-Ігор – Країна благовіщення

Схожі вірші:

1. Антонич Богдан-Ігор – Зелена віра Зелений бог рослин і звірів учить мене п’янкої віри, релігії ночей весінніх, коли прапервні у кипінні, у вічній зміні все незмінні. (Релігії ночей кипучих, коли […]...
2. Антонич Богдан-Ігор – Шлюб За тло – блакить. В ній щиглі і кларнети. Схилився явір над водою. Коні і кругле сонце золотим браслетом заплетене у кучері левконій. І мох […]...
3. Антонич Богдан-Ігор – Руно Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка погаслої зорі упала, мов дарунок. Вперед! Сім миль кохання і остання – […]...
4. Антонич Богдан-Ігор – Три перстені Крилата скрипка на стіні, червоний дзбан, квітчаста скриня. У скрипці творчі сплять вогні, роса музична срібна й синя. В квітчастій скрині співний корінь, п’янливе зілля, […]...
5. Антонич Богдан-Ігор – Дахи Оте село у вільхах і ліщині, де на дахах червона черепиця, загорнеш, наче в плахту, в небо синє та молодість загорнеш в таємницю. Калинову чи […]...
6. Антонич Богдан-Ігор – Вербель Ось бубон ранку – кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих […]...
7. Антонич Богдан-Ігор – Вишні Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й […]...
8. Антонич Богдан-Ігор – Бики й буки Потік рослин клекоче над землею. Лісу лави мов мрячні мури. Б’ють джерела зелені над пнями і меду жовте полум’я в бочках колод дірявих рудий вогонь […]...
9. Антонич Богдан-Ігор – З зелених думок одного лиса Я не людина, я рослина, а часом я мале листя, Співало дванадцять дівчаток: ой, стелися, хрещатий барвінку, і сонце в ріці веретеном зеленим крутилось… Написана […]...
10. Антонич Богдан-Ігор – Хліб насущний У дно, у суть, у корінь речі, в лоно, у надро слова і у надро сонця! В екстазнім шалі, в час, коли найтонша, роздерти вглиб […]...
11. Антонич Богдан-Ігор – Забута земля Село вночі свічок не світить, боїться місяця збудити, що жовтим без наймення квітом цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода спливає з гребель, де обрії […]...
12. Антонич Богдан-Ігор – Екстатичний восьмистроф Шумлять у скринях зеленаві зерна льону, масний і теплий пил вирує у олійнях. Щораз в корявих липах спалахне прокльоном душа зелена, гнівна і незаспокійна. Черві […]...
13. Антонич Богдан-Ігор – Трикутник Віра, надія, любов. Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, більше не хочеш вже жить. Забий стрілою смуток […]...
14. Антонич Богдан-Ігор – Буря Надходить буря. Сиві вільхи в тривозі туляться до себе. Щоб відідхнути, просить пільги, хоч на хвилину, в багрі небо. Мов стовп, піднявся вихор тричі, і […]...
15. Антонич Богдан-Ігор – Ідеал На синьому безмежжі океану, де не догляне навіть людське око, високо, аж до хмар, в імлах глибоко самітний острів серед хвиль пеану. На острові, так […]...
16. Антонич Богдан-Ігор – Весілля Почалось так: упився я від перших власних строф похмілля. Був тільки місяць дружбою на мому з піснею весіллі. Як сталось те, як задзвеніло, сказать не […]...
17. Антонич Богдан-Ігор – Два серця У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба. І, відділившись від юрби, загорнемося в […]...
18. Антонич Богдан-Ігор – Людина 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби на жнива, й кугикає кугач, лулукає […]...
19. Антонич Богдан-Ігор – Концерт Горлянки соловейків плещуть, мов гобої, у димі пахощів, в чаду лілейних куряв, аж спів змінився в запах, мов за ворожбою, розплився в квітний пил. Це […]...
20. Антонич Богдан-Ігор – Молодий поет Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді […]...
21. Антонич Богдан-Ігор – Гвоздики Зелені сутінки. Гвоздики – посли весни. П’яній до краю! Який цей світ знов став великий! І знов твої листи читаю. Вгорі зелена яма світла, ядро […]...
22. Антонич Богдан-Ігор – Автобіографія В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, і піднеслася голова, й слова прийшли до уст […]...
23. Антонич Богдан-Ігор – Голос моря З Ярослава Врхліцького Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них реве, Пташиних […]...
24. Антонич Богдан-Ігор – Ars Poetica Мініатюри сонця – яблуко натхнення на дереві життя – на дереві мистецтва, і творчість, наче присуд, творчість невмоленна і з світом торг красою – муз […]...
25. Антонич Богдан-Ігор – Сади Задзвеніли сади, задзвеніли піснями. Я такий молодий, повний юними днями. Одяглися сади в черешневеє плаття. Рвучий струмінь води, наче юне завзяття. Засміялись уста, засміялися очі. […]...
26. Антонич Богдан-Ігор – Ротації Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд, упав поверх на поверх. Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір від берега по берег, тінь вінків […]...
27. Антонич Богдан-Ігор – Amen Амінь Закінчений концерт, лиш відгомін – омана. Кінець усього – смерть, таємна і незнана. І радісне й сумне минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, […]...
28. Антонич Богдан-Ігор – “І” І вітер, що жене по руннім полі, і дощ, що жне руді хмар руна в млі, і злотий усміх зір на синім тлі, і долі […]...
29. Антонич Богдан-Ігор – Зельман Закрутився світ безкраїй, зелень на землі й на небі. Ой, дівчатам заплітають у волосся сонця гребінь. День зелений, день хрещатий, герці радісних лошат. В пісні […]...
30. Антонич Богдан-Ігор – Зриви й крила Збірка “Привітання життя”(1931) Ожереди І шепотом по полі рознеслося: на обрій, мов на терези ваги, хтось в огрядні, пузаті клав стоги набрякле борошном, товсте колосся. […]...
31. Антонич Богдан-Ігор – Кінець світу Мов бура плахта, хмара круків сідає на дахах бриластих, і місяць, звівши сині руки, немов пророк, став місто клясти. За всі гріхи і всі провини, […]...
32. Антонич Богдан-Ігор – До холодних зір Накрита неба бурим дахом, мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи, холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклий заслониш […]...
33. Антонич Богдан-Ігор – Схрещення Об хмару хмара, мов об дошку дошка, ударить глухо, й небо затріщить. З лопати хмари сиплються дощі, немов пісок дзвінкий. В зелену ложку листка бере […]...
34. Антонич Богдан-Ігор – Liber peregrinorum 3 Книга прочан 3 (Єрусалим) Дорога жовта під ногами, блакитне небо понад нами. Іду незнаними шляхами. Людина – вічний пілігрим. Тужу за сміхом і весною, співають […]...
35. Антонич Богдан-Ігор – Кличу Ці слова схвильовані, ці слова неспокійні, грізні. Їддю часу опльовані, наче коні бичовані батогами, злітають пісні. Це тобі я складаю дань слів, динаміко суворих днів! […]...
36. Антонич Богдан-Ігор – Смерть Гете Відчини, мій Фрідріху, вікно, хай погляну на широкий світ. Бачу чорне незбагненне дно, а над ним золототканну сіть. Привиди кружляють наді мною, постаті, що їх […]...
37. Антонич Богдан-Ігор – Вірш про вірші Чоло в долоні похили, чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти. туман […]...
38. Антонич Богдан-Ігор – Дно тиші Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах сон – зім’ята та подерта […]...
39. Антонич Богдан-Ігор – Дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску, музика […]...
40. Антонич Богдан-Ігор – Гіпнотизер В молочнім світлі матових кінкетів цвітуть на чорнім шовку ордері. Вогонь в очах холодних загорів, в судоргах пальці, начеб грав на флейті. Круг нас паде […]...