На поверхні хортиць, запалі, як щоки,
виходять ті, що залишилися з запорожців,
одягнені в модерні шаровари піжам
і з мовою, знищеною Рязанню, як хемікалією.
Деякі стараються закрити свою совість
Вишивками, які до цього замалі,
Інші прикривають її бандурами, як наготу
Фіговими листками,
І всі, говорячи, вживають то тут, то там слова
“борщ” і “вареники”,
Ніби вірячи в забобон, що вони магічні.
Країно дач дядьків Томів,
де багато нагоди для шлунків робити карієри,
як при зіткненню антиречовини з речовиною,
відбудеться страшний вибух, коли ти стрінешся
З Україною!
13.02.1970
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Юрій Тарнавський – Росія Країно, що страждаєш на комплекс материнства і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови, хіба не знайдеться серед твоїх синів хоч одного, який сказав би: […]...
- Юрій Тарнавський – Україна Не степами і не горами простяглася твоя географія – на півкулях мільйонів сердець і крізь невидимі простори пісень. Не створила тебе історія, а туга за […]...
- Юрій Тарнавський – Я Я не поет, бо мої слова грубі, як поліна, і не мистець, бо мадонни німі до мене, як чужі фотографії, і не філософ, бо не […]...
- Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: людина є з піску, о, з піску і з води, Він сотворив її, бо йому було сумно серед зелених дерев і червоних птиць Хор: […]...
- Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад Жінка іде в сад, Бере з собою руки, приладдя, подібне до своїх кінцівок, торкається скель, які минає, немов з кущів, струшує з них краплі, неподільні, […]...
- Юрій Тарнавський – Немає Бога Немає Бога, як немає причини плакати чи сміятися, усе відбувається так, як могло б не відбуватися, усе існує так, як могло б не існувати, порожнечу […]...
- Юрій Тарнавський – Старість Казанови Кожного погідного ранку Казанова, одягнений в рожеві жіночі панчохи, виходить на вузькі левади міста збирати зомлілі метелики презервативів. Стіни його кімнати облуплені змощеними муміями поцілунків, […]...
- Юрій Тарнавський – Старий король На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій голові, і сльози з вапна […]...
- Юрій Тарнавський – Вісім очей Вісім очей, я маю вісім очей – одні очі, щоб бачити мою шкіру, що жде повороту твоєї із пасовиськ туману, другі очі, щоб бачити мої […]...
- Юрій Тарнавський – Сад має обличчя упиря Сад має обличчя упиря, хоч починає цвісти, напух від тиші, як від крови, як губи, посиніло його каміння, простягає до шиї свій грунт, покорчений, як […]...
- Юрій Тарнавський – Болить голова Болить голова, як книжка лежить на столі, як дерево стола тримає на собі цю книжку, як очі дивляться з одної сторони обличчя на світ, у […]...
- Юрій Тарнавський – Птах не сидить на гілці Не прилетів птах до гілки, видно на ній тільки місце для його ніг, довкруги неї порожнечу, подібну до саду, купи білого повітря, ширші вгорі, балянсуються […]...
- Юрій Тарнавський – Птах сидить на гілці Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як вікно, розсуває пір’я, немов важкі […]...
- Юрій Тарнавський – Дехто не хоче вмерти Дехто не хоче вмерти, як хотів мати іграшку дитиною, не може їсти від бажання, дістає гарячку серед ночі, треба для нього лікаря, щоб дав йому […]...
- Герасим’юк Василь – Із вірша Коли дорогу свою знаєш, тоді бездумно вдивляєшся у знайомі погрози вигадливих ранніх сутінків, Ніби на цвинтарі предків укотре перечитуєш зітерті написи, вже майже не вірячи, […]...
- Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди щоб з мене завше сміялись щоб замість привітання бачив тільки простягнуто-презирливий палець всі вони такі малі їх так багато […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня перша) Голос: Благословіть почати щирий труд, Що відчинив би далину, як двері. Довірте недостойному перу Достойне слово ставить на папері. Багато в світі радости й принад, […]...
- Микола Вінграновський – У білім сні, у білім сні зимовім У білім сні, у білім сні зимовім, В землі під серцем ворухнулася весна, І тінь конвалій синьоголосна Нам почала весну в своїм пахучім слові. Зеленим […]...
- Яновський Юрій – Романтика моря І Над морем летіла хмара, І крапля упала в море… О море, простий товариші Ой крапля, яка ти скора! Засмаглі твої плечі, Аж колють – […]...
- Юрій Федькович – Пречиста Діво, радуйся, Маріє! У синє море сонце ясне тоне, І своє світло, ніби кров, червоне, По всій країні доокола сіє; А там зозульку в гаю десь чувати, А […]...
- Юрій Федькович – Україна Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють, Де ся квіти поза квіти […]...
- Дмитро Павличко – “Стерня, наче сніг, біліла…” Стерня, наче сніг, біліла В сяйві молодика. Нечутна, мов переболіла, Текла біля нас ріка. Зоря, вклоняючись небу, Падала в комиші. Земля відчувала потребу Лягати під […]...
- Микола Руденко – Я так не вмію сумувати Я так не вмію сумувати, Плекати біль в душі своїй, Щоб стрічним не подарувати Усмішки з-під припухлих вій. Вони живуть, вони щоднини Свої серця кудись […]...
- Дмитро Павличко – “Перегорів я й перетлів…” Перегорів я й перетлів, Як ті книжки Кумрана*, Та ще в мені багато слів Ти віднайдеш кохана. Ти з них легесенько здмухнеш Пісок і потеруху, […]...
- Руданський Степан – Циган на толоці Вийшов циган на толоку, Косить, бідний, косить – А господар обідати Цигана не просить, А дав чарки понюхати, Хліба закусити Та й знов таки заставляє […]...
- Руданський Степан – Вареники-вареники! Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та тільки їх по-нашому Не вміє […]...
- Дмитро Загул – “Як тільки на арфі плачевній…” Як тільки на арфі плачевній Замовкне останній мій спів, В глибокій скарбниці душевній Багато ще лишиться слів. Слова ті намистом коштовним Осядуть, мов перли, на […]...
- Микола Руденко – Що сталося? Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось вільне слово із грудей. Хто […]...
- Павло Глазовий – Чудодійний борщ Серед ночі в завірюху стука хтось до хати. – Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати? Документи покажу вам. Я боєць піхоти. Ми в похід ходили вчора. […]...
- Юрій Федькович – Дезертир Ой сів же він при столику, При світлі думав, Писаннячко дрібнесеньке, А він го читав. Писаннячко дрібнесеньке, Листочок – як сніг; Склонив же він головоньку […]...
- Яновський Юрій – Присвята Високо в небі соколи літали, Далеко в море гості випливали, І парус – парус – парус доганяв. Надувши груди білі, йшли фрегати, Над морем місяць […]...
- Юрій Федькович – Нива Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу […]...
- Юрій Федькович – Лук’ян Кобилиця Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; […]...
- Юрій Федькович – Русь По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, […]...
- Олекси Стефановича – Юрій У силі своїй – всепотужний. Краса його – криці краса. В десниці спис харалужний І смерть на вістрі спися. Вже давнім затяте змагання, Та досі […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха в побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, до хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх, […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня п’ята) Голос: Щаслива путь, у далеч ідучи! Топчіть її, оріть важку планету. Життя є рух, життя є числа числ, І люди в них – безодень силюети […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня третя) Голос: Приходь іздалеку, одчай труби, Великої військової тривоги! Летіть, летіть весняної доби, Земля і кінь, списи і корогови! О вітре мандрів, весну розвівай, Підкинь до […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня четверта) Голос: Бригади кінної сувора честь Не може падати або згасати! Життя тече, рушниця тре плече, Перетомилися в боях солдати. Далекий край – його таємний док […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня шоста) Голос: У пісні шабля татарву січе, У думі – за дружину вірну править. Бредуть, співають люди без очей, Перебираючи струну і славу. Лише про честь […]...