Вірш Пантелеймона Куліша – Земляцтво

Тогда какой-то злобний гений
Стал часто навещать меня.

А. Пушкин

Мене сей злобний геній навіщає
Усякий раз, як я на Україну,
Де дурень дурня в пекло поганяє,
З Німещини чи з Польщі оком кину.

Я проклинаю ту сумну, гірку годину.

О скільки вас гине там мільонів
У багнищі безпутства та омани,
Перевертнів, сіпак, хамелеонів,
Які були й прославлені гетьмани,

Жорстокої орди п’яниць жорстокі хани!

Єдину Німець видумав культуру,
Паскудно Лях дружить із єзуїтом,
Жерцем релігіозного сумбуру,
Сатиром ласих баб і дуросвітом,

Но против вас їх тьма здається світом.

Враги прогресу, зрадники свободи,
Наслідники руїнника Монгола,
Тупі скопці, казителі свободи,
Серед скарбів землі голото гола!

Хіба ж не луччі ‘д вас князь Бісмарк і Лойола?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш Пантелеймона Куліша – Земляцтво вірш.