Вірш Івана Світличного – Н. Світличній

У світі пошесті і змору,
Німотності і глухоти,
Де мудрі муштрою менти
Лінчують душі без розбору, –

Там пісня, витвір висоти,
Свободи й пружного простору,
Шугнула вільним птахом вгору,
У вир! У небо! У світи!

Ривком відчаєного тіла
Роковано залебеділа
В святій готовності офір,

Та, браконьєрським залпом в небо
Підтята – легендарний лебідь, –
Упала на тюремний двір.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)
Вірш Івана Світличного – Н. Світличній вірш.