Вірш Пантелеймона Куліша – До Тараса за річку Ахерон

Недоспів твій доспівую, мій брате…
Насліддє дороге, клейнодами багате,
Лишив єси мені в твоїй тридцятиструнній,
В твоїй поезії високій, многодумній,
Дуброві запашній, широкошумній.
Тарасе! попроси там Аполлона,
Нехай зупинить він легкий каюк Харона,
Щоб довго не возив на той бік Ахерона
Народу без путя, без честі і закона.
Що з вовчого на світ приходить лона.
Нехай по сонних берегах блукає,
Про ледарство своє ледаче споминає,
На предків і батьків за брехні нарікає,
Тяжкі гріхи свої й паскудство проклинає
І суду сто століттів дожидає!
Кому ж я передам, коханий брате,
Твоє добро святе, над всі скарби багате?
Собакам, чи вовкам, чи людям безголовим,
Тим язикам лихим, калікам кривомовим,
Письменникам сліпим і пустословим?



Вірш Пантелеймона Куліша – До Тараса за річку Ахерон вірш.