Анна Ахматова – “Востаннє ми зустрілися тоді…” (в перекладі М. Тарнавської)

Анна Ахматова
В последний раз мы встретились тогда…

* * *

Востаннє ми зустрілися тоді
На набережній, де завжди стрічались.
У Неві тісно стало вже воді
І всі у місті повені боялись.

Він говорив про літо, клявся тим,
Що жінка як поет – то сміховиння.
Мені ж запам’ятався царський дім
і петропавлівська твердиня.

Тому, що день був зовсім, мов не наш,
А мов дарунок Божий, благовісний,
І в час цей подарована вона –
Остання із усіх, безумна пісня.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Анна Ахматова – “Востаннє ми зустрілися тоді…” (в перекладі М. Тарнавської) вірш.