Ні, зорянице, злотом і рубіном
Ти не скрашай ясних своїх перстів:
Ще того персня майстер не зробив,
Щоб був тебе достойним і – єдиним.
Не одягайся в полум’я шовків,
Не огортайся пухом лебединим:
Не треба шат золотокосим Фринам,
Щоб сивий суд чоло своє схилив.
Хай обіцяють мудрощі й корону
Богині пастухові з Іліону,
У тебе є для його кращий дар:
Стрілчастих брів сліпучі блискавиці,
Жага, що під невинністю таїться.
І першого цілунку перший чар.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Вірш Павла Тичини – Хтось гладив ниви, все гладив ниви Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! – Нехай не сохнуть злотисті гриви. Хтось […]...
- Павло Мовчан – Слухаючи музику Максима Березовського 1. Приголомшливий промінь стрімко в темряву прорвавсь і, заливши, ніби кров’ю, очі світлом, раптом згас… Темрява – яка широка! Скільки натекло смоли? Западаєшся в неспокій, […]...
- Дмитро Павличко – “Де ждав я тебе, як свята…” Де ждав я тебе, як свята Натруджений жде чоловік, Там птахи, дерева й звірята Закохані в тебе навік. Де запах твого волосся Розквітнув, як синій […]...
- Оксана Лятуринська – Не знаю, як це почалось Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини зацвіли, джерела срібло розлили, і […]...
- Дмитро Павличко – “Моє дівча, не вір…” Моє дівча, не вір, Що вмре твоя краса, Погасне скронь яса, Запопелиться зір, Брів ластів’ячих лет Заб’ється в зморщок сіть, Розм’якне тіла мідь, Покривиться хребет! […]...
- Вірш Ліни Костенко – Хуртовини Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов ті самі вулиці незрячі і […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вірш про вірші Чоло в долоні похили, чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти. туман […]...
- Вірш Миколи Руденка – Геоцентризм Я знову чую не нову розмову, Поза якою пустка і пітьма: Земля – одна на всю Світобудову Жива планета, іншої нема. А хтось зітхає так […]...
- Леся Українка – Розбита чарка На весіллі бринять чарочки, – Хай здорові живуть молодята! Хай живуть, як в гніздечку пташки, Хай кохаються, мов голуб’ята! На весіллі хтось чарку розбив; – […]...
- Вірш Олександра Олеся – “Схилив я голову і йду поволі…” Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів веселий Давно-давно помалу стих, Як […]...
- Максим Рильський – Отрута Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті квіти І щезла в запусті, принадна і легка. Не вабся, хлопчику! […]...
- Вірш Івана Франка – Три долі З таємної безодні небуття Маленьку іскорку, людськую душу Покликано до земного життя, На земні радощі, на земную катушу. Вона летить, мов зірка тая, Що з […]...
- Марина Цвєтаєва – “В чоло цілувати – турботу стерти…” (в перекладі Марти Тарнавської) Марина Цветаева В лоб целовать – заботу стереть… * * * В чоло цілувати – турботу стерти. В чоло цілую. В очі цілувати – безсонність […]...
- Максим Рильський – Тут цілий день, у казанах закутий Тут цілий день, у казанах закутий, Кипить асфальт задушливо-тяжкий, І білий пил, колючий і густий, На легені спадає, як отрута. Гарячим бруком дівчина забута Йде […]...
- Микола Вінграновський – І є народ На сизих пагорбах рясне село горіє, І сірі вітряки докрилюють свій вік. В брунатних берегах ріка багряна мріє, І гай засмучений стоїть, як чоловік. Ні […]...
- Вірш Василя Симоненка – “Земле рідна! Мозок мій світліє…” Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов […]...
- Вірш Василя Симоненка – Баба Онися У баби Онисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого […]...
- Вірш Василя Симоненка – Старість Сім десятків дідові старому, Сам незчувсь, коли і відгуло, – Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло, Сяють очі глибоко спідлоба, Тільки пух лишивсь […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Лист На клаптику паперу рука напише слово коротке: прощай. Хоч тьмяні очі знову, знову обіцяють солодкий одчай. На клаптику паперу рука напише тремтячи, що тісно двом […]...
- Вірш Тараса Шевченка – Не так тії вороги Не так тії вороги, Як добрії люди – І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть вітати, І питать тебе про […]...
- Вірш Лесі Українки – Жіночий портрет Ти чесна жінка, ти не продаєш своєї вроди й пестощів за гроші, нещирих поцілунків не даєш за лакомство нещасне, за розкоші. Ти горда жінка, ти […]...
- Кацай Олексій – Нічні метелики Мов монстр предковічний місто спить а в його нутрощах поплямлена очиськами юрма а чи розквяцяна обличчями пітьма вивчає вулочок нудних нудотні мудрощі в кавернометрії невігластва […]...
- Марта Тарнавська – На виставці Ван Гога Не вірилось, що в натовпі туристів зустрінусь я на самоті з мистцем, що плесо гамору порушить камінцем сльоза зворушення – розмова чиста. Та ось розцвів […]...
- Вірш Ліни Костенко – Перш, ніж півень запіє Петро – не Юда. Він любив Учителя. І вуст він зроду був би не отверз. …Коли вели Ісуса до мучителя, була сльота. Петро апостол змерз. […]...
- Вірш Ліни Костенко – Ой ні, ще рано думати про все Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму доволі. А поки що […]...
- Микола Вінграновський – Стояла в травах ніч Стояла в травах ніч, а трави пахли літом, За кленами сіріло джерело, І небо йшло задумливо над світом, І довгі зорі сіяло крізь віти, Втираючи […]...
- Вірш Олександра Олеся – Ти не прийшла Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні… Ти не прийшла в […]...
- Леся Українка – На столітній ювілей української літератури У кожного люду, у кожній країні Живе такий спогад, що в його в давнині Буди золотії віки, Як пісня і слово були у шанобі В […]...
- Іван Франко – Молодому другові Чом головку ти схилив додолу, Спер на ручку скрань ту мармурову, А очима в далі десь блукаєш, Наче в далі доленьки шукаєш? Що завис на […]...
- Руданський Степан – До чого ти здатний Вдався батькові синок, Та такий ледащо, Що робити, хоч убий, Не буде нізащо. В поле нікгди ні ноги, З школи утікає. Лежить тільки, як бугай, […]...
- Павло Мовчан – А вже з тої криниченьки У тій криниці час стояв забутий, – води із неї вже ніхто не пив, у ній гніздилась чорнопера сутінь і падав стрімко тільки дощ сліпий. […]...
- Вірш Володимира Самійленка – “Як ми ждали її, віковічні раби…” Як ми ждали її, віковічні раби, Як бажали, знесилені в час боротьби, Щоб хоч промінь один серед темної ночі Засвітив нам у змучені очі. О […]...
- Вірш Івана Франка – КАМЕНЯРI Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина I я, прикований ланцем залiзним, стою Пiд височенною гранiтною скалою, А далi […]...
- Микола Луків – Весна Весна. Квітують вишні у саду. Прийшла пора свята, благословенна. Люблю тебе, красиву, молоду. Кохана, Наречена. Спливли вінки Купала по річках, війнуло літо духом рути-м’яти. Люблю […]...
- Вірш Василя Симоненка – Кривда (новела) У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як […]...
- Вірш Тараса Шевченка – У неділеньку та ранесенько У неділеньку та ранесенько, Ще сонечко не зіходило, А я, молоденька, На шлях, на дорогу Невеселая виходила. Я виходила за гай на долину, Щоб не […]...
- Вірш Миколи Руденка – Чи рік, чи вік Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік На цю самотність, котру не здолати? Хиріє мозок в колі недорік, А серце вбралось у мовчання лати. […]...
- Дмитро Павличко – “Я роздягнув тебе в уяві…” Я роздягнув тебе в уяві, І вивів голу на поля… Як діти, колоски тужаві До тебе бігли віддаля. Твоє чоло було безхмарне, Як свічки лик […]...
- Вірш Миколи Руденка – Туга Оглянуся в години гожі: Дерева є, і трави є. І гори на Карпати схожі – Усе таке, та не моє. А чом це так – […]...
- Марта Тарнавська – Geiranger Юність Молодечий порив білопінним збігає потоком з гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик, – молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду. Пахне морем цей […]...