Вірш Івана Світличного – Тюрма

В тюрмі, за гратами, в неволі
Мені приснилася… тюрма.
Але не ця. Ні грат нема,
Ні варти. І всього доволі.

І світ – ідилія сама.
І люди – стовпище моголів
З кокардами, а серцем голі:
Кричать, а мова в них німа,

Полуда очі заступила,
На світ їм глянути несила,
Всі ждуть… початку чи кінця?

Відпущення гріхів чи страти?
І гупають об ребра-грати
Безвинно-заячі серця.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш Івана Світличного – Тюрма вірш.