Петро Гулак-Артемовський – Батько та син

“Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! –
Так панотець казав своїй дитині: –
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло – спишу на спині!”
Хведько не вчивсь – і скоштовав
Березової кашки,
Та вп’ять не вчивсь і пустовав –
Побив шибки і пляшки;
І, щоб не скоштовать од батька різочок,
Він різку впер в огонь та й заховавсь в куток.
Аж батько за чуб – хіп! – і, не знайшовши різки,
Дрючком Хведька разів із шість оперезав!..
Тоді Хведько скрізь слізки
Так батькові сказав:
“Коли б було знаття, що гаспидська дрючина
Так дуже дошкуля, то, песька я дитина,
Коли б я так робив:
Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив!”

29 жовтень 1827 рік

Петро Гулак-Артемовський – Батько та син вірш.