Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:
“Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?”
“Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)
Всередині, як ти, порожній він”,- сказав.
1 грудня 1820 року
Схожі вірші:
- Петро Гулак-Артемовський – Батько та син “Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! – Так панотець казав своїй дитині: – Шануйсь, бо, далебі, колись Тму, мну, здо, тло – спишу на спині!” Хведько […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Пан та собака (Казка) На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне, Хоч в око стрель тобі, так темно надворі. Уклався місяць спать, […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Справжня Добрість Писулька до Грицька Прокази Хто Добрість, Грицьку, нам намалював плаксиву, Понуру, мов чернець турецький, і сопливу, Той бісів син, коли не москаля підвіз, Той Добрості […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Рибка В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка, І так була раденька! І думка то була така, Щоб підвечірковать смачненько: Ну, дейко! до його […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Дві пташки в клітці “Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш? Хіба ж ти трясці захотів? Що заманулося, чого ти не попросиш, Чи сім’ячка, просця, пшонця, чи то крупів,- Всього ти […]...
- Перебийніс Петро – Портрет батька Тато хмурився зніміло, був не майстер на слова. Усміхався так несміло, аж ламалася брова. Та коли сміявся тато, мама вишнею цвіла. Усміхалась наша хата, усміхалось […]...
- Павло Мовчан – Архип Тесленко в Харківцях Диму, диму сьогодні в мене в хаті було. З листа до М. Грінченка В холодній хаті протяги та цвіль, сухар щербатий, смуток звідусіль. В холодній […]...
- Микола Руденко – Поетові-лауреатові Як ми втішалися малі, Коли в роки давноминулі Борець заїжджий брав з землі І рвав угору мідні кулі! Що той борець вдававсь до гри, Не […]...
- Перебийніс Петро – Викочується із пам’яті Викочується із пам’яті жорстоке століття Дракона і змітає на своєму шляху народи і королівства. Ось летить воно на мене броньованою колоною, переблискує зубами гусениць, люто […]...
- Перебийніс Петро – Тернопільська весна У Тернополі тане зима, розмовляє з вітрами гілля. Видно, чайки здалля прилітають сюди недарма. Зацвітає Тернопіль навесні, навесні. І лоза вдалині за туманами світить мені. […]...
- Перебийніс Петро – Чорні очі кари Чорні очі карі, тіні мовчазні… Що мене чекає в тій далечині? Цідиться крізь мене тиша польова. Дідичу кремезний, грішна голова! М’ята перем’ята, шабля – сторчака. […]...
- Перебийніс Петро – Окропило окропом Окропило окропом і сліди замело. Покотило в Європу – за сади, за село. Відлетіло на захід. Лиш під грім канонад над солом’яним дахом зашумів сливопад. […]...
- Перебийніс Петро – Батькова дорога Це наснилося, можливо, чи привиділось мені, чи насправді сталось диво при досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – бачу: стежкою земною […]...
- Перебийніс Петро – Там, за рівниною голою Там, за рівниною голою, кров’ю світанок набряк. Бачу: охоплений полум’ям крутиться в полі вітряк. Вітром високим роздмухане, полум’я крила жере. Над світовими розрухами гасне видіння […]...
- Перебийніс Петро – На косогорі, біля школи На косогорі, біля школи, стоїть у нас і до сьогодні пощерблений віками, та міцний турецький стовп. Зізнаюся: втікав я з уроку стародавньої історії. Було нелегко […]...
- Перебийніс Петро – Сохне глина руда Сохне глина руда. Відступає орда. Гаснуть очі розкосі. А сніги навскоси – на поля, на ліси. Перекреслюють осінь. Поспішають роки по снігах навпрошки – і […]...
- Перебийніс Петро – Тато косить конюшину Тато косить конюшину, а я несу через поле горщики-близнята з гарячим обідом. Горщики не прості – золоті. Що в одному горщику – борщик, що в […]...
- Перебийніс Петро – Рідна мово, зелена діброво! Рідна мово, зелена діброво! Чую пісню твою запашну. Ти квітуєш пелюстками слова у морозних димах полину. Все бувало: несито і ласо двоголовий хижак позирав. Кров’ю, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Міф Неначе в книгах праарійських підкова, човен і стріла. В діброві сяє срібне військо, шумлять санскритськії слова. Русяві й стрункочолі йдуть племена, і їхні друзі – […]...
- Микола Вінграновський – Цвітуть на білому хати Цвітуть на білому хати. У грудях грудня – зими, зими. Димів скуйовджені хвости, І дух овечий та козиний… Цвітуть обмерзлі криниці Холодним квітом мармуровим. Дитя […]...
- Микола Вінграновський – Я тій сльозі сказав: не йди Я тій сльозі сказав: не йди. Я тій сльозі сказав: сиди. Сиди, не плач, моя сльоза, Сиди, не плач, як я сказав. А ти заплакала […]...
- Вірш Павла Тичини – Гаптує дівчина й ридає Гаптує дівчина й ридає – Чи то ж шиття! Червоним, чорним вишиває Мені життя. Танцюють звуки на дзвіниці, І плаче дзвін. Я йду. Мій шлях […]...
- Вірш Павла Тичини – Десь надходила весна Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна! Сизокрилими голубками У куточках на вустах Їй спурхнуло щось усмішками – Й потонуло у душі… Наливалися […]...
- Леся Українка – “Кров твоя – рубін коштовний…” “Кров твоя – рубін коштовний, Кров твоя – зоря світання, Кров із серця для поета Надгорода і придбання”. Так поету люди кажуть. Звик він вірить […]...
- Олесь Гончар – Етап Пораненим білим звіром, Арештована, виє зима. Білі ідуть конвоїри, Біла тьма. Біла тьма у степу голосить, Полонені валяться з ніг. Ідуть полонені босі. Горить сніг. […]...
- Дмитро Павличко – “Твого погляду вітер…” Твого погляду вітер піднімає з землі моє серце наче кленовий листок і я вже лечу над світом і лоскотно мені від польоту та в мереживі […]...
- Павло Мовчан – Вощане щастя Життя нам щастя обіцяло… воно ж, мов усмішка швидка, торкнувшись губ, мигцем розтало, стекло по битих черепках. Але ж… листочок тополиний, і гіркуватий сік трави, […]...
- Вірш Ліни Костенко – Перш, ніж півень запіє Петро – не Юда. Він любив Учителя. І вуст він зроду був би не отверз. …Коли вели Ісуса до мучителя, була сльота. Петро апостол змерз. […]...
- Максим Рильський – Фреско-сонети Христіану З. (переклад) Генріх Гейне в перекладі Максима Рильського Я фіміаму не каджу колоді Золоченій, всередині пустій; Не простягну руки людині тій, Що обкрадає все святе, як злодій. […]...
- Герасим’юк Василь – Перше послання Дмитра з Кутів до галичан Не знаю, чому ви завжди боялися божевільних і привидів. Може, тому, що божевільний забагато розказував, знаючи про вас те, що самі не знали чи не […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молитва за душі топільниць Ми – зводники дівчат, коханці перемовні, ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі, за тих, що нас поїли дурманом любовним, за наших жертв молімось, нещасливі […]...
- Вірш Олександра Олеся – “Дух наш пречистий, дух наш народний…” Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І сльози щастя, обмивши рани, Пливуть […]...
- Павло Мовчан – “Що може віщувать про плід тернова квітка?..” Що може віщувать про плід тернова квітка? Оголеність стебла не змінюється в звук. На грубих чагарях лежить легка намітка, заплутавши в собі бджіл золотий ланцюг. […]...
- Павло Мовчан – “Дзеленькнули ключі – мурах пробіг по спині…” Дзеленькнули ключі – мурах пробіг по спині: тебе замкнуть ось-ось морози у крижину… Дзеленькнули ключі, і серце защемило, і стиснулось вночі до крапки твоє тіло… […]...
- Павло Мовчан – Погляд на дерево Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога, і співають багряно присипані листям півні. Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного, коли він п’ятипало світився […]...
- Павло Глазовий – Товстий і тонкий Стрілись повний і худий, обидва Федоти. Перший главком заправля, другий – без роботи. – Я тебе, – сказав гладкий, – улаштую в главку Сотні дві, […]...
- Герасим’юк Василь – Вірменський триптих З Армена Шекояна 1. Поет Він повернувся із мандрів дальніх і сказав, що бачив усе. Він повернувся із відчуттям, що може звільнити від болю душі […]...
- Павло Мовчан – “На схилку дня яскравіша зелене…” На схилку дня яскравіша зелене, зіркіша погляд і гостріша слух, прожите відступається від мене, майбутнє визначає новий круг. Пожовкле листя – це уже минуле, і […]...
- Бажан Микола – Брама (Будівлі) У грі нелюдській, в спразі неприродній, Потрясши ланцюги прикрас, Важкою зморшкою напнувся владний м’яз, Обняв краї спокійної безодні. Підніс, як пожаданний келих, Широку браму в […]...
- Леся Українка – Романс Не дивися на місяць весною, – Ясний місяць наглядач цікавий, Ясний місяць підслухач лукавий, Бачив він тебе часто зі мною І слова твої слухав колись. […]...