У Тернополі тане зима,
розмовляє з вітрами гілля.
Видно, чайки здалля
прилітають сюди недарма.
Зацвітає Тернопіль
навесні, навесні.
І лоза вдалині
за туманами світить мені.
За озерною млою сади
зустрічають калиновий день.
Білий лебідь веде
лебедівку по стежці води.
На терновому полі встає
мій Тернопіль у сивій красі.
У воді і росі
відбивається місто моє.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Перебийніс Петро – Батькова дорога Це наснилося, можливо, чи привиділось мені, чи насправді сталось диво при досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – бачу: стежкою земною […]...
- Перебийніс Петро – Там, за рівниною голою Там, за рівниною голою, кров’ю світанок набряк. Бачу: охоплений полум’ям крутиться в полі вітряк. Вітром високим роздмухане, полум’я крила жере. Над світовими розрухами гасне видіння […]...
- Перебийніс Петро – Викочується із пам’яті Викочується із пам’яті жорстоке століття Дракона і змітає на своєму шляху народи і королівства. Ось летить воно на мене броньованою колоною, переблискує зубами гусениць, люто […]...
- Перебийніс Петро – Окропило окропом Окропило окропом і сліди замело. Покотило в Європу – за сади, за село. Відлетіло на захід. Лиш під грім канонад над солом’яним дахом зашумів сливопад. […]...
- Перебийніс Петро – Чорні очі кари Чорні очі карі, тіні мовчазні… Що мене чекає в тій далечині? Цідиться крізь мене тиша польова. Дідичу кремезний, грішна голова! М’ята перем’ята, шабля – сторчака. […]...
- Перебийніс Петро – Портрет батька Тато хмурився зніміло, був не майстер на слова. Усміхався так несміло, аж ламалася брова. Та коли сміявся тато, мама вишнею цвіла. Усміхалась наша хата, усміхалось […]...
- Перебийніс Петро – Тато косить конюшину Тато косить конюшину, а я несу через поле горщики-близнята з гарячим обідом. Горщики не прості – золоті. Що в одному горщику – борщик, що в […]...
- Перебийніс Петро – Сохне глина руда Сохне глина руда. Відступає орда. Гаснуть очі розкосі. А сніги навскоси – на поля, на ліси. Перекреслюють осінь. Поспішають роки по снігах навпрошки – і […]...
- Перебийніс Петро – На косогорі, біля школи На косогорі, біля школи, стоїть у нас і до сьогодні пощерблений віками, та міцний турецький стовп. Зізнаюся: втікав я з уроку стародавньої історії. Було нелегко […]...
- Перебийніс Петро – Рідна мово, зелена діброво! Рідна мово, зелена діброво! Чую пісню твою запашну. Ти квітуєш пелюстками слова у морозних димах полину. Все бувало: несито і ласо двоголовий хижак позирав. Кров’ю, […]...
- Ельзе Ляскер-Шюлєр – Весна (в перекладі Марти Тарнавської) Else Lasker-Sch? ler Fr? hling (Wir wollen wie der Mondenschein…) У ніч весняну я і ти Ми хочем з місяцем сидіти: Сміятись учиш, так як […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Рибка В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка, І так була раденька! І думка то була така, Щоб підвечірковать смачненько: Ну, дейко! до його […]...
- Микола Вінграновський – І та весна, і ця весна І та весна, і ця весна, Як срібна посмішка весла. 1975...
- Вірш Олександра Олеся – Лебідь На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран. І співав він […]...
- Ліна Костенко – Весна, і смерть, і світле воскресіння Розділ IX Весна прийшла так якось несподівано! Зима стояла міцно до пори. Вітри війнули з півдня. І тоді вона немов у Ворсклу з’їхала з гори. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Щастя З усіх людей найбільше я щасливий, будую білий калиновий міст. Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий. Великої моєї філософії такий безглуздий зміст. Не […]...
- Павло Мовчан – “Покружляв білий лебідь…” Покружляв білий лебідь, у небі розтанув, Затягнулося смутком затоки свічадо. Може, лебідь той був молодим листопадом, Може, він не розтанув, а просто зів’янув. Просто ніколи […]...
- Павло Мовчан – Світання Коли я вийняв із відра потоплу теплу зірку, світ вийшов ніби з-під пера, що скреслило копірку. Коли ж я вдруге до відра нагнувся, то угледів, […]...
- Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле зорі нам до ніг. Білий […]...
- Марта Тарнавська – Весна Soleil – espace – verdure. Le Corbusier Читаю книгу архітекта Ле Корбюзіє. О, творчий людський інтелекте, о, візіє! Мій настрій – списаний із книги на […]...
- Микола Луків – Весна Весна. Квітують вишні у саду. Прийшла пора свята, благословенна. Люблю тебе, красиву, молоду. Кохана, Наречена. Спливли вінки Купала по річках, війнуло літо духом рути-м’яти. Люблю […]...
- Павло Мовчан – Весна Щодень тебе перемагаю: ім’я й накреслення твоє, що підкріпилось бростю гаю і однослівним ручаєм. І, вочевидь, звитяжства денні значущі лиш для самовтіх. Джмелі літають нестяменні, […]...
- Борис Грінченко – Весна іде! Весна іде! В повітрі молодому Далекий крик мандрівних журавлів Вже розітнувсь: ключем вони додому У рідний край летять з чужих країв. Весна іде! Веснянки задзвеніли, […]...
- Леся Українка – Весна зимова Тихо і тепло, так наче і справді весна. Небо неначе спалахує часом від місяця ясного світла, Міняться білі хмаринки то сріблом, то золотом. Ледве на […]...
- Олена Теліга – Чужа весна Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта. Я […]...
- Леся Українка – Давня весна Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Батько та син “Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! – Так панотець казав своїй дитині: – Шануйсь, бо, далебі, колись Тму, мну, здо, тло – спишу на спині!” Хведько […]...
- Борис Грінченко – Весна прийшла! Весна прийшла! Гаї зазеленіли, І перший квіт, квіт весняний процвів, І одинцем самотнім на могилі Цар степовий, орел могутній, сів. І скрізь живе повіяло дихання, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весна Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Поетова весна Ну що ж, поете безіменних мрій? В твоїй чернетці пишних віршів рій дзвінкими римами впиває, як вино. Ти крізь вікно у далечінь глядиш: виприскують сріблясті […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Дві пташки в клітці “Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш? Хіба ж ти трясці захотів? Що заманулося, чого ти не попросиш, Чи сім’ячка, просця, пшонця, чи то крупів,- Всього ти […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Цікавий і Мовчун Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: “Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?” “Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці) Всередині, як ти, порожній […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Справжня Добрість Писулька до Грицька Прокази Хто Добрість, Грицьку, нам намалював плаксиву, Понуру, мов чернець турецький, і сопливу, Той бісів син, коли не москаля підвіз, Той Добрості […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Пан та собака (Казка) На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне, Хоч в око стрель тобі, так темно надворі. Уклався місяць спать, […]...
- Микола Вінграновський – Сидів і довго думав над собою Сидів і довго думав над собою Блакитний вечір вдома навесні, Тим часом як спливалася водою Його зоря на темному веслі. Я не скажу, що я […]...
- Микола Вінграновський – На рябому коні прилетіла весна На рябому коні прилетіла весна, Снігу сорок лопат їй прикидало плечі. На рябому коні що везла – не везла, Але дещо і нам привезла для […]...
- Вірш Павла Тичини – Десь надходила весна Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна! Сизокрилими голубками У куточках на вустах Їй спурхнуло щось усмішками – Й потонуло у душі… Наливалися […]...
- Павло Мовчан – Лебедине Вже репались тугі плафони, Налляті світлом, соком стель, Застряло в горлі грамофона Хрипіння, як драглі, густе. В цей час подвоєні зірки В жаских потугах зачинали […]...
- Вірш Олександра Олеся – “Дух наш пречистий, дух наш народний…” Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І сльози щастя, обмивши рани, Пливуть […]...
- Микола Хвильовий – “У полі тиша – літній день” У полі тиша – літній день. Кургани, далі – легіт. Куди дорога нас веде Крізь океани спеки? Йдемо. Марія у вінку, І я, такий химерний, […]...