Перебийніс Петро – Портрет батька

Тато хмурився зніміло, був не майстер на слова. Усміхався так несміло, аж ламалася брова. Та коли сміявся тато, мама вишнею цвіла. Усміхалась наша хата, усміхалось […]

Перебийніс Петро – Викочується із пам’яті

Викочується із пам’яті жорстоке століття Дракона і змітає на своєму шляху народи і королівства. Ось летить воно на мене броньованою колоною, переблискує зубами гусениць, люто […]

Перебийніс Петро – Тернопільська весна

У Тернополі тане зима, розмовляє з вітрами гілля. Видно, чайки здалля прилітають сюди недарма. Зацвітає Тернопіль навесні, навесні. І лоза вдалині за туманами світить мені. […]

Перебийніс Петро – Чорні очі кари

Чорні очі карі, тіні мовчазні… Що мене чекає в тій далечині? Цідиться крізь мене тиша польова. Дідичу кремезний, грішна голова! М’ята перем’ята, шабля – сторчака. […]

Перебийніс Петро – Окропило окропом

Окропило окропом і сліди замело. Покотило в Європу – за сади, за село. Відлетіло на захід. Лиш під грім канонад над солом’яним дахом зашумів сливопад. […]

Перебийніс Петро – Батькова дорога

Це наснилося, можливо, чи привиділось мені, чи насправді сталось диво при досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – бачу: стежкою земною […]

Перебийніс Петро – Там, за рівниною голою

Там, за рівниною голою, кров’ю світанок набряк. Бачу: охоплений полум’ям крутиться в полі вітряк. Вітром високим роздмухане, полум’я крила жере. Над світовими розрухами гасне видіння […]

Перебийніс Петро – Сохне глина руда

Сохне глина руда. Відступає орда. Гаснуть очі розкосі. А сніги навскоси – на поля, на ліси. Перекреслюють осінь. Поспішають роки по снігах навпрошки – і […]