Немов відкривсь очам назустріч лет метелика протяжна радість затяглась рубцем плівка повітряна відшарувалась геть і засвербіла роговиця: летючий хрест зір розпанахує та болем вже не […]

Заднився день, і слух навикло перебирає зерня слів, за іскрами дими безликі випурхують із димарів. І світло свідчить про звичайне, очам перечачи на зло, і […]

Горить на вітрі жаром калина край вікна, крізь ополонку в хмарах – блакитна глибина просвічує, як очі у неньки на лиці. Повітря аж струмкоче – […]

Спраглі очі відкривають день. Зелений простір і вервечка птахів, а попереду білий метелик стелі. Брате! Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе – з якого поля? […]

Золота маска сонця впікалась в обличчя: запечатувавсь дух, очі піт роз’їдав… Та й висока ж ціна за дешеве величчя – знеосіблений лик, зверху плівка тверда… […]

Ой пошила ненька Мені кошуленьку, Як біль, білу, як біль, білу, Як папір, тоненьку. Смужечка черлена На грудях у мене Палахкоче, палахкоче, Мов листок на […]

Ліс знеосіблений, відсирівши, розмивсь оскорбною пітьмавістю по сизім, і небо краплею провисло журно вниз, щоб засвітився зміст у вічній книзі. Я краплю дощову губами зняв […]

Голос, наче пожухлий листок, кружеляючи, впав на лужок, а за ним, а за ним в дві руки навперейми біжать дітваки. Безголосий біжить вороний уздовж стежки, […]

Воно прийшло і грюкнуло в повіки: і срібний сон скотився із-під вій, і день почався від моїх очей, і я почався знову сам від себе. […]

На срібнім денці тишини лежали круглі зерна сміху, і навалились на тини химери реготливих віхол. Вже відсміялись, знемоглися… Дивились порожньо в шибки. А на заржавлених […]