Микола Руденко – За вишкою, що на каплицю схожа

За вишкою, що на каплицю схожа,
Вечірнє сонце стомлено сідає.
Палає небо –
наче думка Божа
Поза паркан колючий заглядає.

Дротину позолочує іржаву
Туман прозорий –
лісова полуда.
Душа моя вдивляється в заграву
І жде на чудо,
Котрого не буде.

Далека Конча не поверне весни,
Що відпливли з дніпровською водою.
Кохання храм у серці не воскресне,
А грішниця не зробиться святою.

Моїх чуттів розвіяна руїна
Нагадує в пісках померлу річку.
Та є ще Бог…
І є ще Україна…
Для них я збережу у грудях свічку.

26.02.1979



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – За вишкою, що на каплицю схожа вірш.