Герасим’юк Василь – Я змалку боявся

Романові Безпалківу

Я змалку боявся поганого ока. Зомлів
колись я на храмі в чужому селі, безпорадний.
Вже знаю про себе ту правду, яку я хотів.
Я знаю ту правду, що врешті подібна

На правду.
Розплющую очі в дитинстві.
Церкви і хати
іще не бляшані –
під снігом –
блищать наді мною.
Я торсаю двері.
Я мушу до хати зайти.
Бо я там прокинувся.
Я там завмер під стіною.
Ми завше найменші у сяйві,
а віра в обман
солодкий
у ловах зі страхом
довіку потрібна.

Я плакав у сінях родинних – я знаю цей стан,
я зиаю, чому моя правда на правду подібна.

Ми завше беззахисні в сяйві,
а віра в обман
спасенний
у ловах зі смертю
одвіку несхибна.
Співав я маржині у стайні – я знаю цей стан.
Я знаю, чому моя правда на правду подібна.

Заплющую очі в дитинстві.
Хати і церкви
темніють зі мною і кожна –
у хмарі –
на зламі.

Останньою стонкне
перервана тінь голови.
Залишиться погляд,
й дитина зомліє на храмі.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Герасим’юк Василь – Я змалку боявся вірш.