Герасим’юк Василь – Тоді ми зникли в лісі

Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість –
і там твій сміх і крок!

Слабого світла

Пучок з-між віт – ти зблідла.

З того літа

Він там живе між афин і дощів,
твій сміх.

Туди – шість кроків і смерік.

Йому не відлунати, не пропасти.
Не дався звіру – й вітрові не вкрасти
його.

Зайшов за шуми і протік

У нори, в мох, у страх, у шпари сну
безумства,

Закрутився в афинниччі…

Його все більше.

Звідусіль у вічі

Він дивиться.

Не радість, а вину

Немов лишили ми – це той пучок
нерозповитого, слабого світла
тоді ще осінив тебе – ти зблідла
отам на мить одну.

На шостий крок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Герасим’юк Василь – Тоді ми зникли в лісі вірш.