Броніслав Грищук – Чорний Острів, білі лебеді

Схожі вірші:

1. Олесь Гончар – Лебеді На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. Вітре бурхливий, повій, Озера зруш супокій. Тиші ясної раби, Не знали ми вік боротьби. Чого ми бажали, куди […]...
2. Броніслав Грищук – На цвинтарі Сколихнув темні шпали “Братіслава-Москва”… Й тільки листя опале, тільки зжовкла трава. Тут – розорані схили, вороння на ріллі. Там – промерзлі могили в потойбічній імлі. […]...
3. Броніслав Грищук – Неминучість Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно, серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив, лопотіло, кипіло, боліло її полотно, на усохлій тополі розіп’яте вітром […]...
4. Броніслав Грищук – Райцентрівський кайф Глухий готель, німа кімната, брусочок сиру на столі, і пляшка, щойно розпочата, і дощик при віконнім склі. Нема з тобою, слава Богу, ні того, хто […]...
5. Броніслав Грищук – У приміському поїзді Майже гекзаметр Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінка ізнічев’я неквапно бананову плоть оголяє і, відкинувши локони на дерматинову спинку, овоч сей перестиглий облизує та […]...
6. Броніслав Грищук – За тридев’ять небес За тридев’ять небес, Де нема ні плачу, ані сміху, Де у райських садах Не вмовкають джмелі й солов’ї, Де вощиновий берег Спливає медами справіку У […]...
7. Броніслав Грищук – Посвята коникам Зелений коник у вівсах вважає, що його сюрчання є не що інше, як іржання, високе, наче небеса!...
8. Броніслав Грищук – Вже стільки років Вже стільки років не діждуся рання! Пітьма, пітьма, і сон тікає пріч. Одної ночі ти сказала: “На добраніч!” й від тої ночі не минає ніч…...
9. Броніслав Грищук – О, світе мій, гірка моя молитво О, світе мій, Гірка моя молитво, Скудель скорбот, Ілюзій та дощів! Я птаха твоя сива перелітна, сліпий підранок серед комишів… 1994...
10. Броніслав Грищук – Блюз у джазових тонах Навіяний дощем і радіоконцертом у львівській кав’ярні Ян Табачник висотує соло на акордеоні, і синкопи його – мов прощальні ридання та схлипи, і самотній кленок […]...
11. Вірш Василя Симоненка – Лебеді материнства Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. […]...
12. Броніслав Грищук – Чуєш, десь ірже лошатко? Я не знаю, що це сталося зі мною, чую жалібне іржання за стіною, із туману, з-за світання, з-над смеркання зве та зве кудись лошаткове ридання. […]...
13. Броніслав Грищук – Знов за тамбурним сизим димом Знов за тамбурним сизим димом, що вгорнув пеленою скло, мов ковчег, пропливає мимо невмируще моє село. Позад нього двигтять пожари, позад нього доба така, що […]...
14. Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах тримає космічну тайну, не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – чорний дикий кіт […]...
15. Мозолевський Борис – Стугоніло, гуготіло Стугоніло, гуготіло, Все палило навкруги. Біла спрага твого тіла Не вміщалась в береги. Сповивалися серпанком Білі ружі між отав. Білий місяць на світанку Поза лозами […]...
16. Семенко Михайль – “…про білі ночі…” …про білі ночі. про рожевий сутінок. про ко- лихання сіроморя в туманах. про найтихший гуркіт. про найтихший стогін. хвилі. душа. нові пісні на старій віоліні. […]...
17. Богдан Лепкий – Вороне чорний Вороне чорний! Ти з якого краю линеш?.. “Кров! кров! кров!..” Тихо, я вже знаю. Вітре, чого ти так сумно й робільно виєш?.. “Шу! шу! ш-нір!..” […]...
18. Семенко Михайль – “Крила білі, загострені льотно…” Крила білі, загострені льотно – Крила смілі душі-Розалінди – Оескезені знов безтурботно Перед острахом Сцілли й Харібди. Крила м’якості снів оксамитних, Крила казок осніжених Сканди,- […]...
19. Вірш Василя Симоненка – “Ой майнули білі коні…” Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з воза моя мрія – пішки […]...
20. Вірш Ліни Костенко – Виходжу в сад, він чорний і худий Виходжу в сад, він чорний і худий, йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи йому на згадку залишає осінь. В цьому саду […]...
21. Микола Вінграновський – Лягла зима, і білі солов’ї Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба, як стояли. Скоцюрбивсь хвіст дубового листа, Сорока з […]...
22. Герасим’юк Василь – Я вівці чорні й білі розгубив Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. Туман. Чужа стоїть кошара і чути кроки. […]...
23. Павло Мовчан – “Вони тікали через чорний хід…” Вони тікали через чорний хід, і гіпсовий білів позаду слід. Висаджувалось шкло розбите з рами безкровними плечима та руками. І гіпс волав, і голосила бронза. […]...
24. Антонич Богдан-Ігор – Слово про чорний полк Об слово дзвонить слово – кусні бронзи віщі. – Співаю, не кляну розгромленим полкам, пощербленим рядам, потрощеним когортам! Хвала усім, що з пристрастю цілують сестру […]...
25. Семенко Михайль – Морзе Нас затримали смуги вечірні На мармурових східцях. Нас зустрічали акорди невірні І менует без кінця. Сурдинять далекі автомобілі. Мруження пішло по озері. Самотно пляміють лебеді […]...
26. Дмитро Павличко – “А що в Москві? Панують знову білі…” II А що в Москві? Панують знову білі, Об’єднані з червоними тайком, Бо їх державницькі, найвищі цілі Утверджував насправді лиш обком; Найкращий імператор Джугашвілі Умивсь […]...
27. Павло Мовчан – Чорний вітер Облущивсь простір, і повітря зжовкло, щілясті шелестять очерети, замість води снує в струмочку голка – на той бік літа нам не перейти… І кінь сумний […]...
28. Микола Вінграновський – Тринадцять руж під вікнами цвіло Тринадцять руж під вікнами цвіло. Тринадцять руж – чотирнадцята біла. Тринадцять дум тривожило чоло, Тринадцять дум – чотирнадцята збігла. Тринадцять руж під вікнами рида, Тринадцять […]...
29. Павло Мовчан – Снігопад Снігу, снігу по саме серце, по самий віддих. Го-го-го-го… Білі гнуздечки – на чорні очі, Тихі копита – по губах. В полотняній сорочці, з полотняним […]...
30. Іван Драч – Баляда двох На вогкім зіллі руки білі (І сонми дум, і думні сни…) Так дихали, так тихо вміли Приспати тіні тишини. Ошатна, золота, пахуча – Вона лежала […]...
31. Семенко Михайль – Ідоли Мої неіснуючі ідоли Образи моїх мрій Як комічно ми снідали Який чудний на вас стрій Ви назвали острів Шукав не знайшов на мапі Який сміх […]...
32. Микола Вінграновський – Іде кіт через лід Іде кіт через лід Чорнолапо на обід. Коли чує він: зима Його біла підзива. – Ти чого йдеш через лід І лишаєш чорний слід? – […]...
33. Калинець Ігор – Вміння пасти левів Вміння пасти левів досягається наївністю Вона звичайно не ти вона має тіло і тінь Вона не виходила поза обрій як і поза себе Занадто тутейша […]...
34. Герасим’юк Василь – Літа душа, немов лоша у зливі Літа душа, немов лоша у зливі… Куди ж тобі, маленьке і дурне! Ніхто не перебув ці смуги сиві, ніхто й своєї втіхи не збагне. Хоч […]...
35. Семенко Михайль – Було біля моря весело Було біля моря весело, Цокотіли камінці. Так легко гнулись весла У міцній руці. Дратись на скелю струмлену У вогкий чагарн’ик. Вдивлятись у даль отруєну, Де […]...
36. Дмитро Загул – “Слова недоговорені, приборкані пісні…” Слова недоговорені, приборкані пісні, Летіть в краї надзоряні, як пташки голосні!.. І мрії недомріяні в буденщині життя, Словами неопірені, летіть без вороття! З грудей моїх, […]...
37. Мозолевський Борис – Неоліт Монолог Над степом повінь місячна пливла, Я гола йшла, збирала квіт ромену. В моїх очах кипіла синя мла, І місяць цілував мені рамена. За балкою […]...
38. Антонич Богдан-Ігор – Дно тиші Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах сон – зім’ята та подерта […]...
39. Микола Вінграновський – Пришерхла тиша – сіра миша Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І попелясте від кошар Вівці копитце землю пише. Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих […]...
40. Павло Мовчан – По цей бік осені 1. Запевненням, хмільною спіллю лунає сюркіт від стерні – яке безмежжя для дозвілля, які медоточиві дні! Що навіть долі не картаю, не нарікаю, а живу […]...