Богдан Рубчак – Самотні дівчата

Самотні дівчата
носять на грудях стигми місяця
– два відображення його обличчя –
що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,
що сповнюються нестримною спрагою,
і п’ють його повно.

І тоді
в золотих плесах їхнього волосся
палає повня місяця,
а їхні білі стегна –
то палати для нього.

Богдан Рубчак – Самотні дівчата вірш.