Степан Руданський – Піп на ярмарку

Шиє собі по ярмарку
Молодчина жвавий,
Підглядає, що в батюшки
Гроші у халяві.

Та і гроші ж то хороші –
Самії дукати.
“Будь що буде, – промовляє, –
А треба дістати…”

Сюда-туда повернувся –
Вже й видумав штуку,
Підступає до батюшки –
Цмок його у руку.

“Батюшечко,- став казати,-
Вчиніть мою волю!..
Потрудіться на часочок
До краму зо мною.

Я – най богу невимовно –
Ризи вибираю,
Та сам бачу, що ні міри,
Ні пуття не знаю…”

Пішов батюшка до краму,
Ризи вибирає;
Вибрав самі щонайкращі,
На себе вбирає.

А той присів коло нього,
Ніби поправляє,
А тут тілько від калитки
Ремінці збирає.

Шарп калитку – та у ноги…
Піп до нього хоче,
А купець його за ризи:
“Пагади, панотче!”

Заким отець повернувся,
З себе ризи скинув –
Молодчина з його грішми
Десь, як вітер, згинув.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Степан Руданський – Піп на ярмарку вірш.