З долини, де часу воли ліниві Гойдали Розум в тихому візку, Пішов орач на галактичні ниви, Де зорі – ніби зерна в колоску. А телескопів […]
Микола Руденко – Шлях до себе
Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я сам продираюсь до себе. До […]
Микола Руденко – Соловеня
У липні – лихого, похмурого дня Коли моє серце найбільше боліло, – Мале, жовтороте соловеня На дроті колючому сіло. Хто вигнав шукати поживних плодів На […]
Микола Руденко – Жайворон
Іще тоді, коли хлоп’ям малим Я розпочав ловити слово віще, Щоб втиснути його в кільце із рим, Не знаючи, роблю оте навіщо,- Іще тоді, із […]
Микола Руденко – Хуторець
Я знову тут… Який же грець Через кущі й соснові пні Приводить знов у хуторець, Що змалку марився мені? Оті побілені хатки Народ гостинний заселя. […]
Микола Руденко – Цибулина
Біля брами тюремної, мила, не плач – Не розтопиш сльозою цеглину… На Великдень мені передав наглядач Твій дарунок – просту цибулину. Як ти знала, що […]
Микола Руденко – Океан не випити до дна
Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? Чом живу із відчуттям вини, […]
Микола Руденко – Самовидець
Нашим напівом по церквах і монастнрах отправоватн приказал і одежу московскую отмінено, але понашому носити позволил. .. Літопис Самовидця 1 Гінка, не закощавлена постом, Попівська […]
Микола Руденко – Що “я” це “я”
Що “я” це “я” – повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа – Знищила тюрма. І я […]
Вірш Миколи Руденка – Старі алтайці
Райцентр давно вже переніс Свій цвинтар на далекі схили. А тут пустирище для кіз Та дві чи три чиїсь могили. Сухий бузок, суха трава Та […]