Руданський Степан – Гуменний

Їздив дідич за границю,
Назад повертає –
От гуменний на границі
Пана і вітає.

Поклонився, привітався.
“А що там, Іване?”
А гуменний йому каже:
“Та все гаразд, пане.

Одно тілько…” – “А що тілько?”
Дідич обізвався.
“Та то, пане, що ваш ножик
Складаний зламався”.

“Ну! Зламався, так зламався,
Що там споминати.
Певне, хлопці мали гратись
Та й мали зламати?”

“Таки правда, ясний пане!
Хлопці ізламали,
Лиш не грались, а сивого
Коня білували”.

“А з чого ж то сивий згинув?”
“Пані хорували,
За лікарством як погнали,
То і підірвали”.

“То і пані хорувала?
Ах, боже мій, боже!
Що ж? Здорова моя пані?
Говори, небоже”.

“Помоліться, пане, богу!
День лиш хорували,
А на другий од пожару
Богу й душу дали!”

“Од пожару?.. Що такеє?..”
“Просте, пане, діло:
Як зайнявся тік у пана,
То все погоріло!”

“Пані вмерла, все згоріло…
Будь здоров, Іване!..”
“А ще ж панна ваша вдома,
Поверніться, пане!”

“Що ж там, голубе Іване?
Як там бідна дочка?”
“А нічого, уповила
Хлопця, як линочка!”

Спом’янув тут бідний дідич
Чорта і чортицю,
Плюнув з лиха, сів на бричку:
“Рушай за границю!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Руданський Степан – Гуменний вірш.