Поет Осьмачка Тодось

Коли ти, Боже, рушив світом зорі й води і випустив на землю тварі і народи, то мусів би і вічну правду дати їм, що по […]

В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, під сонцем ринучи в стави, я босі ноги згадую в грязі, що мовчки бачили і ви. І відвертаюся […]

Я дівчину любив, люблю і нині, й вона мені сказала в пізній час: “І сонце й місяць розійшлись в долині… шліть старостів, і я піду […]

Із Батьківщини рідної втікач, ще й емігрант між втікачами, якому радощі чужі, і плач, і шепотіння серць ночами… з теплом тієї пісні на вустах, яку […]

Я уникав кохання та приязні завжди і на землі, і на річках, неначе спільної кімнати в лазні, де тільки гудзики на сорочках І всім і […]

Шляхи мої неміряні, гори мої неважені, звірі мої не наджені, води мої не ношені, риба у їх не ціджена, птахи мої не злякані, діти мої […]

Ох, ноче, ноче без луни і крику без місяця і без зірниць, я знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць. Шумлять гілляки таємничі бору, аж […]

РОЗДІЛ І 1 Давно за синю хмару сонце впало, з-над Києва пісок густий одплів, а денний клекіт одійшов помалу туди, де сквери квітнуть та гаї […]

Я знов самотній і проклятий, – схилився тяжко до вікна: на мурах, ніби на розп’яттях, ворони виють в небеса. їх чую крики ізнадвору у серці […]

Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, у злочинах упертий, Ушанував мої […]