Микола Руденко – Помру за дротом

Помру за дротом, чи тверда рука
Напише косо: “Вислати за межі”?..
Порине в хмарку тіло літака,
Щоб загубитись в сонячній пожежі.

Чи встигну з неба помахать Дніпру
І мовити синам: живіте чесно?..
А може, все не так і я помру
В краю, куди не заглядають весни?

Моїм сусідом буде по землі
Старезний мамут чи його нащадок.
І пом’януть в якутському селі,
Дихнувши в простір горілчаним чадом.

А через рік і сліду не знайти,
Де жив я, зліплений з земного пилу.
І тільки ти… Я знаю, люба, ти
Віднайдеш у снігах мою могилу.

І захистиш той горбик від наруг –
Не покладешся на чужі гаразди…
Як добре те, що віднайшовся друг –
Той друг, якого вже хотіли вкрасти!

16.02.1980



Микола Руденко – Помру за дротом вірш.