Леонід Мосендз – Осіння ніч

Осіння ніч… Коротка, як і влітку…
– Ніщо не вдієш, дівчино, прощай!
– Я буду ждать. Повернешся ти швидко?
– Я буду вірною!.. Не забувай!..

Був ясний ранок. Злотом старовинним
прозорився напроти сходу ліс.
Усе здавалось довіку незмінним,
як ти сама в спижевій рямці кіс…

Та я через далеке і прадавнє
минув межу твоїх здогадних меж!
Чи ж ще ти Пенельопо – Ярославно,
снуєш безплідність килимних мереж?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Леонід Мосендз – Осіння ніч вірш.