Сліпі падають до ями своїх очей.
Малярі малюють на полотні рямці,
по них малюють іще рямці,
за ними мертвого коня у білому полі.
Шириться презирство до приручених тварин :
діти ловлять білих звіряток за хвостика
і випивають з них молоко.
Стіни ростуть,
і я вже не дотягнуся
покласти випалого із гнізда ластів’ятка.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і […]...
- Вірш Василя Голобородька – Щоб мені боліло Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, а зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я не знатиму, куди сховати ту […]...
- Вірш Василя Голобородька – Все переплутане Все переплутане : голуби зліталися на бойовище і скльовували очі мертвим воякам Круків підгодовували на площах малювали як вони цілуються дзьобами і співали про них […]...
- Вірш Василя Голобородька – А той літак А той літак, що летить до країни соняшників, не здійснить посадки, бо там немає аеродромів, а моя підказка, що той літак, як лелека, може сісти […]...
- Вірш Василя Голобородька – Він опанував розуміння Він опанував розуміння стислого кулака коли п’ять річок як пальці текли в одне море а на долоні плавали кораблі а з розщепленого кулака пальці течуть […]...
- Вірш Василя Голобородька – У жовтім колоссі У жовтім колоссі живуть птахи із жовтими крилами яких немає в жодного птаха Повіє вітер птахам захочеться полетіти зніметься усе поле і полетить Щоб послухати […]...
- Вірш Василя Голобородька – А нам би не ходити далі А нам би не ходити далі, де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч котися – а далі ховаються […]...
- Вірш Василя Голобородька – Хай слово тоді умре Хай слово тоді умре, хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, і перестануть виходити органи брехні – газети, і згорять бібліотеки […]...
- Вірш Василя Голобородька – Мушлею йому споконвіку Мушлею йому споконвіку хотілося ліпитися до дна корабля Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно що вже й не відірвеш було І ніхто йому не […]...
- Вірш Василя Голобородька – Вона спершу поклала Вона спершу поклала мені на спину шафу із сукнями і черевиками вихідними і буднями газетами і трамваями до ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко щоб я […]...
- Вірш Василя Голобородька – Сьогодні він знайшов дещо Сьогодні він знайшов дещо воно було дешеве і декому непотрібне знахідку він заховав глибоко а потім (я чув) заходився гострити ножа готувався перерізати півневі горло […]...
- Вірш Василя Голобородька – Називаємо вогнем невогонь Називаємо вогнем невогонь тішимося тим щоденно молимося вогню що вмер – птахи замовкли – У кожного є світильник але помиляємося бо в жодному немає олії […]...
- Вірш Василя Голобородька – Площею прогулювалося кільканадцять Площею прогулювалося кільканадцять пам’ятників невідомому солдату. Вони жваво про щось говорили, курили і все поглядали на перехожих – все чекали, що от-от прийдуть ті, хто […]...
- Вірш Василя Голобородька – А тоді я розкажу тобі на вухо А тоді я розкажу тобі на вухо метеликові крила прошепчу оксамит із моху скажу мед тобі на вухо і ти узнаєш який я ніжний і […]...
- Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті Ти живеш у далекому білому місті, на високому поверсі, твій будинок примітний : там неоновий напис холодним світлом видніється вдень чіткими літерами з газети, вночі […]...
- Павло Мовчан – Не розплющуй очей Тугішає звук, наче плід, в надвечір’я, густішає зеленню втишений луг, з розгорнутих крил обсипається пір’я, – його перейма запорошений слух. Був лет у півнеба шумкий, […]...
- Вірш Василя Симоненка – Дід умер От і все. Поховали старезного діда, закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане і ранком не піде із косою під гору круту. […]...
- Вірш Василя Симоненка – Баба Онися У баби Онисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого […]...
- Вірш Василя Симоненка – З вікна Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють смолоскипи Грайливо […]...
- Вірш Василя Симоненка – Кривда (новела) У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як […]...
- Микола Руденко – Падають на землю метеори Падають на землю метеори – В збуджений передчуттями світ. Про чиє давно забуте горе Нам розкаже полум’яний слід? Де той лук, що ці жбурляє стріли […]...
- Семенко Михайль – Діти Аполлона Лютий. Лютий. Лютий. Одинадцяте число. Мертвяк закутий Невиправданим злом. Доживає останні дні Крижене лихо. В диханні білий сніг Порошить стиха. В саванах білих, білих Плазують […]...
- Юрій Тарнавський – Вісім очей Вісім очей, я маю вісім очей – одні очі, щоб бачити мою шкіру, що жде повороту твоєї із пасовиськ туману, другі очі, щоб бачити мої […]...
- Вірш Василя Симоненка – Піч Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І […]...
- Павло Мовчан – “Біля очей, на дотик пучки…” Біля очей, на дотик пучки, на довжину відлуння – ти… Пробач, що я мовчанням мучив, що тінь, мов каменя, котив. Тікав від тебе і від […]...
- Вірш Василя Симоненка – Україні Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі […]...
- Вірш Василя Стуса – Раз на тиждень Раз на тиждень Вони викопуються з землі, з нірки, сизої од самотності, і збираються разом. Кожен кріт уявляє себе людиною, забуваючи, що він кріт, але […]...
- Вірш Василя Симоненка – Русь I З глибин віків і гордо, й величаво Встає легендами овіяне ім’я. Минуле – сон, але сліпа змія Не отруїла доблесті і слави. То ж […]...
- Вірш Василя Симоненка – “Ми думаєм про вас…” Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі, В морозні ранки, і вечірній час, І в свята гомінки, і в дні робочі Ми думаємо, правнуки, […]...
- Вірш Василя Симоненка – Старість Сім десятків дідові старому, Сам незчувсь, коли і відгуло, – Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло, Сяють очі глибоко спідлоба, Тільки пух лишивсь […]...
- Вірш Василя Симоненка – Герострат Нащо мене засуджено до страти? Нікчемні люди, ваш нікчемний суд Не обезглавив слави Герострата – Я єсьм живий, і я творю свій труд! Забуті зодчі, […]...
- Вірш Василя Симоненка – Берег чекання Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я не маю змоги, Обіймає сумніви […]...
- Вірш Василя Симоненка – “Минуле не вернуть…” Минуле не вернуть, не виправить минуле, Вчорашне – ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки навесні ховаються під мулом, Так вкриється воно пластами днів, […]...
- Вірш Василя Симоненка – Українська мелодія Довго тужить сумна бандура Про діла у старій сивині, І якусь невідому зажуру Навіває та пісня мені. Не мелодія – збурена рана, Не слова, а […]...
- Вірш Василя Симоненка – Чари ночі Лягла на всьому вечірня втома. Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам. Ці чари ночі такі знайомі – Усі […]...
- Вірш Василя Симоненка – Поет і природа Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс. І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на просо. І знов спадають трафаретні […]...
- Вірш Василя Симоненка – Леся Українка Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола. Мов раб німий на араратській […]...
- Вірш Василя Симоненка – Тиша і грім Средь этой пошлости таинственной, Скажи, что делать мне с тобой: Недостижимой и единственной, Как вечер дымно-голубой? А. Блок I Довго спали вітри у ярах на […]...
- Вірш Василя Стуса – З білої потойбічності З білої потойбічності виринуло чорне сонце 25.2....
- Вірш Василя Симоненка – Ошукана могила Отут, де сумно опустили віти Стрункі тополі на твердий обліг, В пропахле димом сорок третє літо Він за неправду у бою поліг. Його селянки в […]...