Вірш Василя Симоненка – Чари ночі

Лягла на всьому вечірня втома.
Палає місто, мов дивний храм.
І розтинають ніч невагому
Квадратні очі віконних рам.

Ці чари ночі такі знайомі –
Усі підвладні, покірні вам.
О, скільки вікон у кожнім домі!
А там, за ними, – ідилій, драм!

Там заплітають життя тенета,
Там люди б’ються з останніх сил,
Там так знадливо звучать монети
І рве легені отруйний пил.

Там гинуть вчені, митці, поети
Але… й виходять вони звідтіль.

Вірш Василя Симоненка – Чари ночі вірш.