Вірш Василя Симоненка – Поет і природа

Пройшла гроза – і знову літня проза:
Парує степ, і оживає ліс.
І горобці, неначе з-за куліс,
Упали табуном на просо.

І знов спадають трафаретні роси
Із сінокосів буйних кіс,
І знову в небі невідомий біс
Підвісив сонце на прозорих тросах.

І, захолонувши у дивній грації,
Зітхають свіжістю дівочою акації,
Вітрами обціловані до ніг…

А я дивився, серце розривалося:
Ну що в тім нового, сучасного ховалося? –
Так зрозуміти і не міг.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш Василя Симоненка – Поет і природа вірш.