Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто,
й не бажаю ні від кого я нічого, й вже ніщо мене
не лякає, хоч у очі зазирає заздрісно ліхтарень сто,
що в вокзалі білім сторожко глядять крізь жовтих шиб пенсне.
Над станційним гамором, мов абажур, наложений склепіння лук.
Навкруги байдужі очі й обоятні постаті незнані,
й кожна з них свій клунок має, й кожна з них несе життя свойого в’юк.
Зі собою тугу заберу свою та радість в чемодані.
Та не знаю, де поїду разом з сірою юрбою тих людей,
де нас потяг завезе гойдаючи, немов малих дітей в колисці.
Срібні рейки-шпаги, вбиті в обрій; поїзд-кінь в ярмі залізних шлей.
Синя далеч хилиться над нами й сонце нам подасть на неба мисці.
А кондуктор, наче ніч, суворий прийде із повагою в купе
й каже нам оправдати до існування право та наш лет.
На банальних лицях пасажирів чудування навкруги тупе,
я подам тоді йому своє без ляку серце як білет.
Кожний день до ланцюга мандрівки раз у раз нам додає по ланці,
та дарма, дарма стараюся пізнати, де кінець йому
і коли, коли наш поїзд стане, до останньої доїде станції
та спокійно скриню неба з перемучених плечей здійму.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Антонич Богдан-Ігор – Подорож літаком Літак, немов змагун, бере розгін, костричить кострубатий, гострий лоб, як віл, вдаряє до повітря стін, іде в повільний гін, пізніш в галоп. Шалений вітер дме […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Суворий вірш Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, так дзвенить кожний спів під […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Про строфу Чотири різнобіжники на мапі серця, чотирикутник радості та болю, чотири припрямки до боку, що не зветься, що входить клином – між чуття та волю. Дарма, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Рубач Ч. 2 О чорний пугачу, не кряч, що всюди лиш журба є, бо є ще радісний рубач, що дрова з піснею рубає. Ще є веселий […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Любов У правилі математичнім світа за дужки викинена невідома, незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома дарма шукати слів її німих. Коли здається: […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Mater dolorosa Страдальна мати В темну, чорну ніч віяли вітри. Срібних зір не ліч; мерехтять лиш три. Три самітні зорі, наче сльози три, наче перли в морі, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Хміль Дівчино, хмелю весняний, довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни і в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних весіль і кожна ніч, немов […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Над книжкою поезій Люблю не раз вертатись до старого табурету, де кілька книжечок лежить завинених в газету. Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі, мов спомин, випливають із […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Привітання життя І день і вік однаково минають. Не задержать нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій спить, обі у третій, та, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень молодості Розсунулись, мов карти стіни, угору стеля поплила, і вікна згасли в синій тіні, найближчі речі вкрила мла. Так ява стала сном. Уже не стеля, лиш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Сурми останнього дня Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята, географи малюють зорі крейдою на неба мапі, в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий, і місяць золотим […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Гірке вино Мої дні жорстокі та холодні полину навіяли в пісні, потонули обрії в безодні чорної весни. Знов підказує мені до вуха слів спокуслива, похмільна їдь, що […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Бики й буки Потік рослин клекоче над землею. Лісу лави мов мрячні мури. Б’ють джерела зелені над пнями і меду жовте полум’я в бочках колод дірявих рудий вогонь […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Голос моря З Ярослава Врхліцького Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них реве, Пташиних […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Кличу Ці слова схвильовані, ці слова неспокійні, грізні. Їддю часу опльовані, наче коні бичовані батогами, злітають пісні. Це тобі я складаю дань слів, динаміко суворих днів! […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Лунатизм Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято, перестань, перестань, о молюсь, перестань! О чому, о чому і мене, і тебе, о […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Два серця У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба. І, відділившись від юрби, загорнемося в […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Наука Навчися в теслів ремесла, навчись тесати слово. Весна лірична відплила, теслярське літо знову. Горю молитвою сокири, ношу із срібла строфи. Летять слова в співучий вирій […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня про ізгоя Чи ви знаєте пісню вигнанчу, чи ви чули коли вже її? Наболілу, бунтарську й підданчу, що в ній туга, розпука і їдь. Ох, зворушення в […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Лещетарі На кичери, гори, ліси, мілкого срібла басейни – навпрошки, навскоки, навкоси, навпрямки, навперейми! Вітер гір, мов холодна вода, вимиє нам легені. Морозу сила молода висталить […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Назавжди Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, і тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись об край вікна […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Тернина Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні дивлюсь натхненно і несміло. Коли нас ніч розділить сонних, серця заб’ються в нас […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До холодних зір Накрита неба бурим дахом, мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи, холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклий заслониш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Шум Шумить і шамотить шумка шума, шум прибирає, як весною повінь, і кожен лист на дубі шуму повен. Здіймає шлик із голови чумак. Шпарка шурнула шурубура […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Забута земля Село вночі свічок не світить, боїться місяця збудити, що жовтим без наймення квітом цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода спливає з гребель, де обрії […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Малий гімн Стріла намірена до льоту, струна настроєна до гри. Червоні зорі, мов монети, в калитці вечора лягли. А серце? Серцю лиш п’яніти, тремтіти і кохать йому. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Срібні сани Не мусили писати віршів, спокійний мати день, спокійну ніч. Віднині смак вина мені погіршав, світ помутнів довкола віч. Не знаєте страждань поета, для нього дні […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранок Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла, покотилось бляхою дахів. Ранок тіні й мрії розгорнув і знагла піснею возів прогомонів. Знову перекреслить неба синь безмірну зір […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Октостих День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око. Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко. Наші поринуть долоні в зимну, чисту, кришталеву воду. Надлетить […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Буря Надходить буря. Сиві вільхи в тривозі туляться до себе. Щоб відідхнути, просить пільги, хоч на хвилину, в багрі небо. Мов стовп, піднявся вихор тричі, і […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дно тиші Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах сон – зім’ята та подерта […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Смерть Гете Відчини, мій Фрідріху, вікно, хай погляну на широкий світ. Бачу чорне незбагненне дно, а над ним золототканну сіть. Привиди кружляють наді мною, постаті, що їх […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ніч в місті Ніч сідає на рогах вулиць і тулить сірі кудли в цемент стін а часу гін плутаючись в сітях дротів по цинках блях з даху на […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ніч на площі Юра Північ чорна, наче вугіль, ходить тінь по площі Юра, в’ються обручами смуги на блискучих сірих мурах. Місяць – таємничий перстень, вправлений у ночі гебан. Будеш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Перша глава Біблії Коли співав ще камінь, мали крила змії і Єва одягалась в черемхове листя, тоді буйніший і хмільніший вітер віяв і море сяяло під зорями сріблисто. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дзвінкова пані В’їжджає віз на третю греблю ночі. Хто нас, вітре, кличе? Чи скоро вийде нам назустріч білий схід, мов олень з бору? І ти для мене […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Зелена віра Зелений бог рослин і звірів учить мене п’янкої віри, релігії ночей весінніх, коли прапервні у кипінні, у вічній зміні все незмінні. (Релігії ночей кипучих, коли […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Балада про тінь капітана Style=”text-align: center;”>Пролог Вітер оре синє море. Корабель гуляє. Чорна галка кличе палко, близько вже земля є. Пісня 1 Як граєш у карти чи з чарки […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Франко Не легко відійти в країну вічності німу, хоча яка була б дорога днів трудна і сіра. На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Елегія про співучі двері Співучі двері, сивий явір, старий, мальований поріг. Так залишилися в уяві місця дитячих днів моїх, так доховала пам’ять хлопця затьмарені вже образи, такий обмежений став […]...