Мить по заході сонця. Монотонно шумить очерет, І трава, мов сонна, Хилиться, клониться… Спить степ. Зеленою лінню, Розтопленим оловом Пливе повновода Рось… І хочеться теплим […]
Дмитро Загул – Сурмач
Не крик архангельської сурми (Не вірю я в небесний суд), А тут ідуть народи бурні, Червоні маєва несуть. Хіба ж не це жертовна барва? В […]
Дмитро Загул – “Так любо, гарно так, чудово…”
Так любо, гарно так, чудово, Немов навколо рай цвіте! На волю рветься втішне слово, Надії слово золоте. Садки убрались рясно, красно, А там пташок співучих […]
Дмитро Загул – “Даремне ти турбуєшся, поете…”
Даремне ти турбуєшся, поете! Ще вистачить сюжетів для поем. Візьми число щоденної газети – там тисячі невиспіваних тем. Заглянь лишень у рубрику науки чи в […]
Дмитро Загул – Молодим співцям
Сонячні панелі, ранки золоті, – Що ж ви невеселі, друзі молоді? Звідки в вас ті жалі? Звідки той мотив? Вам одкриті далі неймовірних див. Ні […]
Дмитро Загул – ІІІ. SIC TRANSIT
На європейському цвинтарі погасили ліхтарі; Заграла на своїй гітарі Скажена кров в німій отарі, Здригнулись вівчарі. На європейському цвинтарі погасли ліхтарі… Прийшла година лютій карі, […]
Дмитро Загул – “Не слухають мне дзвінкії рими…”
Не слухають мене дзвінкії рими, Не мож акорду вивести зі струн; Розвіявсь спів дорогами пустими… Нема веселих дум!.. Прощай мене, високий Аполлоне, Що в землю […]
Дмитро Загул – “Ти приходиш до мене щоночі…”
Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилину, як міцно я сплю, Зазираєш в заплакані очі І шепочеш: не плач… я люблю!.. Я слова твої […]
Дмитро Загул – Будівля майбутнього
Праця титанів, Зоряних сердець! Не перестане Їх вільний герць. Високо тоне В повітрі, мов птах; Хто ж тобі, доме, Виведе дах? Тендітні й слабі Проклинають […]
Дмитро Загул – Майбутнє
Тобі, надіє трудящого люду, До ніг падуть турботні наші будні; І з голоду, з безладдя, з цього бруду – Простуєм шлях у мрійливе майбутнє. Бо […]