Вірш Василя Симоненка – Українська мелодія

Схожі вірші:

1. Вірш Василя Симоненка – Старість Сім десятків дідові старому, Сам незчувсь, коли і відгуло, – Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло, Сяють очі глибоко спідлоба, Тільки пух лишивсь […]...
2. Вірш Василя Симоненка – Герострат Нащо мене засуджено до страти? Нікчемні люди, ваш нікчемний суд Не обезглавив слави Герострата – Я єсьм живий, і я творю свій труд! Забуті зодчі, […]...
3. Вірш Василя Симоненка – “Де зараз ви, кати мого народу?..” Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде. […]...
4. Вірш Василя Симоненка – Тиша і грім Средь этой пошлости таинственной, Скажи, что делать мне с тобой: Недостижимой и единственной, Как вечер дымно-голубой? А. Блок I Довго спали вітри у ярах на […]...
5. Вірш Василя Симоненка – Піч Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І […]...
6. Вірш Василя Симоненка – Русь I З глибин віків і гордо, й величаво Встає легендами овіяне ім’я. Минуле – сон, але сліпа змія Не отруїла доблесті і слави. То ж […]...
7. Вірш Василя Симоненка – “Ми думаєм про вас…” Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі, В морозні ранки, і вечірній час, І в свята гомінки, і в дні робочі Ми думаємо, правнуки, […]...
8. Вірш Василя Симоненка – З вікна Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють смолоскипи Грайливо […]...
9. Вірш Василя Симоненка – Дід умер От і все. Поховали старезного діда, закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане і ранком не піде із косою під гору круту. […]...
10. Вірш Василя Симоненка – Україні Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі […]...
11. Вірш Василя Симоненка – Баба Онися У баби Онисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого […]...
12. Вірш Василя Симоненка – Поет і природа Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс. І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на просо. І знов спадають трафаретні […]...
13. Вірш Василя Симоненка – Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і […]...
14. Вірш Василя Симоненка – Ошукана могила Отут, де сумно опустили віти Стрункі тополі на твердий обліг, В пропахле димом сорок третє літо Він за неправду у бою поліг. Його селянки в […]...
15. Вірш Василя Симоненка – Пророцтво 17-го року Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил – На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил. Мільярди вір зариті у чорнозем, […]...
16. Вірш Василя Симоненка – Лебеді материнства Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. […]...
17. Вірш Василя Симоненка – Леся Українка Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола. Мов раб німий на араратській […]...
18. Вірш Василя Симоненка – Чари ночі Лягла на всьому вечірня втома. Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам. Ці чари ночі такі знайомі – Усі […]...
19. Вірш Василя Симоненка – Кривда (новела) У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як […]...
20. Вірш Василя Симоненка – “Минуле не вернуть…” Минуле не вернуть, не виправить минуле, Вчорашне – ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки навесні ховаються під мулом, Так вкриється воно пластами днів, […]...
21. Вірш Василя Симоненка – Берег чекання Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я не маю змоги, Обіймає сумніви […]...
22. Вірш Василя Симоненка -“Древній, обікрадений народе!..” Древній, обікрадений народе! Над тобою прошумів розбій, Та кати не вкрили твою вроду, Не всушили дужий мозок твій. Нові покоління, як обнова, В лоні сповиваються […]...
23. Вірш Василя Симоненка – “Ой майнули білі коні…” Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з воза моя мрія – пішки […]...
24. Вірш Василя Симоненка – “Некролог кукурудзяному качанові…” Не чути голосінь, іржавіють оркестри, Оратори втомились від кричань: В труні лежить не вождь і не маестро, А просто – кукурудзяний качан. Труна із тупості, […]...
25. Вірш Василя Симоненка – “Чорні від страждання мої ночі…” Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої дні Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні. Я тебе не хочу обминути, Я […]...
26. Вірш Василя Симоненка – “Україно, п’ю твої зіниці…” Україно, п’ю твої зіниці1 Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай […]...
27. Вірш Василя Симоненка – “Флегматично зима тротуаром поскрипує…” Флегматично зима тротуаром поскрипує, Фантастичні плете казки, Позіхає десь під білою липою, На шибки покладе мазки. Вкриє землю габою сріблястою, І є напруженій тиші нічній […]...
28. Вірш Василя Симоненка – “Земле рідна! Мозок мій світліє…” Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов […]...
29. Вірш Василя Симоненка – “Світ який – мереживо казкове!..” Світ який – мереживо казкове!.. Світ який – ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, […]...
30. Вірш Лесі Українки – Східна мелодія Гори багрянцем кривавим спалахнули, З промiнням сонця захiдним прощаючись, – Так моє серце жалем загорiлося, З милим, коханим моїм розлучаючись. Геть понад морем, над хвилями […]...
31. Вірш Василя Голобородька – Вона спершу поклала Вона спершу поклала мені на спину шафу із сукнями і черевиками вихідними і буднями газетами і трамваями до ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко щоб я […]...
32. Вірш Павла Тичини – Як упав же він з коня Як упав же він з коня та й на білий сніг. – Слава! Слава! – докотилось і лягло до ніг. Ще як руку притулив к […]...
33. Леся Українка – Єврейська мелодія Ти не мій! розлучив нас далекий твій край, І вродлива чужинка забрала! Ти там, може, знайшов незаказаний рай, Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла. […]...
34. Вірш Ліни Костенко – За чорно-синьою горою За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня. Зеленим пензликом тополі – кривенькі кігтики в крові. Пасуться коні нетипові у […]...
35. Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і […]...
36. Вірш Василя Голобородька – А той літак А той літак, що летить до країни соняшників, не здійснить посадки, бо там немає аеродромів, а моя підказка, що той літак, як лелека, може сісти […]...
37. Вірш Василя Стуса – Раз на тиждень Раз на тиждень Вони викопуються з землі, з нірки, сизої од самотності, і збираються разом. Кожен кріт уявляє себе людиною, забуваючи, що він кріт, але […]...
38. Вірш Василя Голобородька – Все переплутане Все переплутане : голуби зліталися на бойовище і скльовували очі мертвим воякам Круків підгодовували на площах малювали як вони цілуються дзьобами і співали про них […]...
39. Вірш Василя Голобородька – Щоб мені боліло Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, а зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я не знатиму, куди сховати ту […]...
40. Вірш Василя Голобородька – Він опанував розуміння Він опанував розуміння стислого кулака коли п’ять річок як пальці текли в одне море а на долоні плавали кораблі а з розщепленого кулака пальці течуть […]...